Введення у храм
Зміст події «Введення до Храму» простий. Батьки Марії, праведні Іоаким та Анна, в подяку за народження давно очікуваної дитини, присвятили її Богу — віддали трирічну дівчинку до Єрусалимського храму на виховання. Згідно з Святим Переданням, на порозі храму Марію зустрінув весь храмовий причт на чолі з первосвящеником; її навіть ввели у Святе Святих — місце, де зберігався ковчег Завіту і куди мав доступ тільки первосвященик. У храмі Марія жила до 14 років, — у молитвах, праці та у читанні Святого Письма. Все це відгородило Марію від спокус світу, від спілкування із своїми ровесниками, від прози життя. З того часу вона стала особливою і несвідомо готувалася до великої містичної незбагненної місії — народження Сина Божого. Коли настав час покинути храм, батьки Марії вже померли і священики обручили її з старим Йосипом, одним із нащадків біблійного царя Давида.
У світовому мистецтві є чимало зображень Введення до храму — величний Єрусалимський храм, натовпи іудеїв, а крутими сходами підіймається крихітна самітна дівчинка — назустріч долі. У православних молитвах цього свята Марію називають «Пречистим храмом Спаса», «Безцінним чертогом і Дівою»; співають про те, як «У храмі Божому ясна Діва з’явилася і Христа всім провіщає!»
Події введення до храму у Новому Завіті не описані, хоча євангелісти приділяють Богородиці значну увагу. Достатньо згадати, що в останні моменти свого життя Ісус Христос думав про свою матір, як про це свідчить св. євангеліст Іван: «Біля хреста Ісуса стояла мати Його… Коли Ісус побачив матір та учня, що стояв тут, котрого Він любив, то сказав матері своїй: «Жоно, ось син твій». А учневі сказав: «Ось мати твоя!» І з того часу той учень взяв її до себе.» То були майже останні слова Розіп’ятого — турбота про свою матір.
Існує богослов’я, яке називається апофатичним (від грецького «заперечую»). Згідно з цим вченням, людський розум не здатний, у принципі, розуміти Бога, зокрема християнського Бога — його три іпостасі, його дві, божественну й людську, сутності, його наміри й цілі. Бог — то занадто велика для людського розуму таємниця, яку неможливо визначити в поняттях і термінах нашої мови, бо ми не маємо, не знаємо для цього відповідних епітетів чи логіки. Якщо вірити згаданим богословам, то про Бога можна знати тільки одне — те, що він є непізнавальним і абсолютно відмінним від всього людського, від усього, що ми здатні собі помислити чи уявити.
Звичайній людині важко, незатишно поклонятися невідомому і незрозумілому Богу. Очевидно, що саме через це Марія посідає таке значне місце у системі християнських вірувань і цінностей. Без неї християнство було б дещо іншою релігією, принаймні для широкого загалу. Все, пов’язане з Матір’ю Ісуса, її життям, стражданнями, є дійсно зрозумілим для всіх і завжди повчальним. Починаючи з того часу, як трирічна дівчинка почала своє служіння у Єрусалимському храмі. Особливо підкреслив роль Богородиці євангеліст Лука, автор «Дій святих апостолів». Він описує, що після смерті свого Сина Марія, разом з його учнями, перебувала у тій кімнаті на другому поверсі єрусалимського дому, де відбулося Сходження Святого Духа на апостолів: «Раптом зчинився шум з неба, ніби буря зірвалася … І всі вони сповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами». Це був день П’ятидесятниці, день заснування християнської церкви і початок широкомасштабної місіонерської діяльності перших християн. (Сходження Святого Духу на апостолів вельми виразно зображено на стіні Кирилівської церкви в Києві художником Врубелем. У центрі, в оточенні апостолів, бачимо Богородицю.)
Після Сходження Святого Духу розпочалося місіонерське служіння Богородиці — розповсюдження серед народів вчення свого Сина.
