Як ми розбещуємо Захід

Починаючи з того, що в будь-якому космополітичному натовпі туристів і туземців ви легко розпізнаєте своїх співвітчизниць. Завдяки скромності чи бідності туалетів, спитаєте ви? Аж ніяк! Зовсім навпаки! У порівнянні з нашими жінками закордонні пані, особливо молоді, виглядають вдягненими просто, навіть буденно. Удень на вулиці важко зустріти жінку, окрім землячок, екіпіровану, як на бал чи до ресторану. Не побачите ви там і дівчат із декольте до пояса, в мікроспідницях чи з голими животами. (Принагідно хотіла б зазначити, що не маю нічого проти будь-яких екзотичних туалетів, адже це нешкідлива для інших і чисто особиста справа). Ще здивували мене жіночі купальники на курортних пляжах. Дуже традиційні у порівнянні з тими жалюгідними клаптиками тканини (набагато меншими, ніж фігове листя), якими прикривають себе українські пляжні «венери». А коли додати, що в деяких країнах непристойно вдягати шкіряні та хутряні вироби (адже, згідно з лозунгами «зелених», «Носити хутра мають право тільки звірі!»), то можна уявити собі нашу «пролетарську скромність». Зазначу ще одне, зовсім не нове спостереження. Чимало з тих туалетів, які наївно полюбляють наші дівчата, на Заході вживаються як уніформа, як клеймо певної професії — найдавнішої.

А що ж носять пані на Заході? Сьогодні вони керуються одним принципом — максимальної зручності туалету та його доречності до відповідних обставин. Більшість, незалежно від віку, віддає перевагу одягові, що не потребує особливої уваги, який, зокрема, можна не прасувати. У мене склалося враження, що тамтешні жінки зовсім не вважають вбрання органічною частиною своєї особи. Вони переконані, що можна бути стрункою, статною, привабливою незалежно від одягу. «Це лахміття — то не я», — сказала мені одна студентка із Відня. Тому рідко можна побачити жінку чи дівчину, яка на людях щось на собі поправляє, підсмикує чи затягує. Важливі лише посмішка, безпосередність поведінки, легка розкута хода. Стосовно ходи та взуття, то тут і поготів царює критерій зручності — всі вони хочуть відчувати себе одночасно взутими й босими. А якщо десь у натовпі, на вокзалі чи в аеропорту, ви побачите «шикарно» вбрану даму, яка з велетенською валізою шкутильгає на високих підборах, — це, безумовно, наша людина.

Нехай шановний читач не вважає, що йдеться про якусь ідеалізацію Заходу, де, як і в нас, намішано різного — скромного й безсоромного, шляхетного й низького. І не тільки в моді. Так, поряд із поп-музикою, там існує недосяжна для нас кількість оперних сцен і симфонічних оркестрів, у тому числі й молодіжних. Чи, скажімо, книги. Я ніколи не бачила таких розкішних, із таким безмежним вибором книжкових магазинів, як у Німеччині. Це вже не магазини, а великі академічні бібліотеки, де ви можете сісти у м’яке крісло й читати хоч цілий день некуплену книжку. Ми ж іноді помічаємо й переймаємо зовсім інше, за що й ображаємося на своїх західних сусідів.

№203 23.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»