«Зоряні війни»?
Це слова з першої промови президента Джорджа Буша перед Конгресом США, виголошеної 29 січня. Промову американського президента без перебільшення можна вважати історичною. Фактично, це є програма тотальної довготривалої боротьби з тероризмом у всьому світі. Причин для цього у Америки, як відомо, достатньо. Буш навів і деякі незнані до цього часу подробиці, зокрема, розповів, що «американські сили знайшли в Афганістані діаграми атомних станцій США (ними володіли терористи), сказав, що десятки тисяч добре тренованих терористів все ще знаходяться на свободі, а «вороже налаштовані країни, включно з Кореєю, Іраком і Іраном, активно розробляють ядерну, біологічну та хімічну зброю». «Я не буду стояти, склавши руки, і спостерігати як загибель наближається все ближче і ближче. США не дозволять найнебезпечнішим режимам світу загрожувати нам найнебезпечнішою зброєю».
Виступ Буша передує представленню у Конгресі проекту майбутнього державного бюджету, який вирізняється безпрецедентним за останні 20 років збільшенням витрат на воєнні потреби, та, як результат, дефіцитом у $80 мільярдів (2003 рік). Все заради того, аби «виграти цю війну і пожвавити нашу економіку».
Кожен день війни в одній країні — в Афганістані обходиться Штатам у $30 мільйонів. Важко уявити, чого коштуватиме війна проти тих країн, яких президент Буш назвав «віссю зла». А судячи з того, що президент та його оточення старанно утримуються від прогнозування тривалості війни, йдеться про щось довгострокове. (Якщо, звичайно, не рахуватися з терміном президентства Буша молодшого).
Промова президента тривала 48 хвилин і 76 разів переривалася оплесками конгресменів (це трохи нагадувало комуністичні партійні з’їзди СССР). І не тільки республіканців, але й демократів, які в такий критичний час вирішили пожертвувати своїми партійними інтересами.
Жодна нормальна людина не може схвалювати тероризм, трагедію 11 вересня 2001 року і не бажати радикального видалення ракової пухлини, яка так розрослася на тілі населення землі — тероризму. Та промова американського президента мимоволі наштовхує на аналогії, на порівняння з тим, що колись траплялось на якомусь попередньому витку історії. Згадаємо хоча б ідею всесвітньої революції, здійснення якої мало ощасливити рід людський. Якщо ж подивитися значно глибше в колодязь історії, то можна там побачити, наприклад, Олександра Македонського з його намірами еллінізувати, із зброєю в руках, тодішній «варварський» Всесвіт.
Не знаю, як хто, а я не вірю у можливість покінчити зі світовим тероризмом за допомогою зброї, навіть американської. Зважаючи особливо на те, що йдеться, головним чином, про мусульманський фундаменталізм. Ось Буш обіцяє (у тій самій промові) підтримку економічного розвитку, освіти, а також створення нових можливостей в ісламському світі і, зокрема, каже: «Ми не маємо намірів нав’язувати нашу культуру, але Америка завжди твердо відстоюватиме людську гідність, верховенство закону, обмеження прав держави, повагу до жінок, приватну власність, свободу слова, неупереджений суд і релігійну терпимість». Оратор згадав фундаментальні засади американської культури життя, демократії. Між тим далеко не всі країни, навіть ті, що належать (начебто) до західного світу, здатні швидко інтегрувати згадані цінності в своє життя (за прикладами далеко ходити не доводиться). У мусульманському ж світі чимало людей і не підозрюють про існування цих демократичних засад або сприймають їх, як відхилення від шаріату, тобто від нормального для них життя. Тільки повільна еволюція культури зможе — десь у майбутньому — дійсно зблизити два світи (певним чином має трансформуватися також західна людина, християнська культура. У цьому напрямку багато доброго започатковано під час понтифікату папи Івана Павла II). Принагідно нагадаємо, що сьогодні на землі мешкає понад 2 мільярди мусульман — це принаймні у 2 рази більше за населення західних країн.
США — надзвичайна країна, країна майже необмежених можливостей. Свою воєнну мiць вона продемонструвала блискуче — за 10 тижнів США домоглася значно більше, нiж Радянський Союз зміг зробити за 10 років (хоча десятиліттями країна працювала виключно «на оборонку», в яку йшли всі ресурси Союзу, включно з «мізками». І попри те, що життя радянських солдатiв ніколи не було об’єктом піклування влади). Постановка, однак, того супербойовика планетарного масштабу, сценарій якого щойно оприлюднив президент Буш, може вичерпати сили навіть американців.
