Артбук — книжковий скарб

Кожен екземпляр артбуку унікальний: це витвір мистецтва, створений в єдиному екземплярі, причому слід зауважити, що ексклюзивні варіанти охоче купують фанати рукодільної книги. Тримати таке диво в руках, перегортати сторінки, роздивлятися ілюстрації, торкатися прикрас на обкладинці — захоплює, а який чудовий дарунок — книга, якій немає аналогів. У наше електронне століття це — розкіш, дозволити її собі може лише той, хто вихований на книгах.

Українська художниця і майстриня Рута Коршунова, яка живе в місті Ірпінь, давно і захоплено створює книги власноруч. У своєму будинку-майстерні вона самостійно робить папір — відливає, а потім зшиває листи.

Далі до процесу підключається витончений художній смак, і Рута створює ексклюзивну обкладинку нового ArtBook. Ось у такий спосіб на світ з’являється черговий подарунок для естетів. Подивитися на результат можна на виставках у Музеї книги і книгодрукування в Лаврі або на Книжковому ярмарку в «Мистецькому Арсеналі», де періодично проходять виставки, присвячені Книзі художника.

Аналізуючи, звідки ж іде коріння цього захоплення, художниця повертається в доволі віддалений час — у свої дитячі п’ять років. «У нас удома була велика бібліотека, а у бабусі ще більша — розповіла художниця — на всі дні народження мені дарували книги, і це було для мене улюбленим дарунком. Книги належать світові, який тече крізь час, ось тому вони мають для мене цінність. Я люблю слухати на програвачі платівки, люблю сидіти біля багаття, прислухатися до цього світу і до себе. Час для мене тече повільно, життя має сенс лише в категоріях вічності. Політика, мода — все швидкоплинне, мало мене цікавить».

Як і багато інших авторів артбуків, Рута Коршунова захопилася цим мистецтвом абсолютно випадково, але поступово «загорілася» цікавою ідеєю, і з великим ентузіазмом заглибилася в усі тонкощі непростого процесу.

Мисткиня вважає, що створення рукодільної книги — чисто експериментальний шлях, спроба усвідомити себе в новій якості. Дійшло навіть до самостійного лиття паперу; Рута обладнала у своєму заміському будинку майстерню, і власними руками створює листи відмінної якості: «Єдиним в Україні майстром і фанатом паперу був мій хороший приятель Сергій Алексеєнко, який, на жаль, помер 2009 року. Він багато експериментував і практично весь час присвячував цьому заняттю. До того як ми познайомилися, я, як і багато інших, робила папір із серветок, газет, це приблизно те, що дітки роблять у садках і школах. Але серйозно заглибитися в процес я змогла лише поспілкувавшись зі справжнім паперовим майстром. Після його смерті батьки Сергія віддали мені все його обладнання...»

Після того як папір готовий, вона надсилає його поштою колегам-художникам, а вони роблять каліграфічні написи і малюють ілюстрації. Так народжується унікальний витвір мистецтва, дивовижний екземпляр для приватної колекції і музейних виставок. «В якийсь момент мені стало тісно в рамках створення аркушів різного формату і кольору, тож я вирішила спробувати зробити перший книжковий проект з саморобного паперу. Так з’явився «РУТАБУК», який я присвятила пам’яті Сергія Алексеєнко. Проект зібрав певну кількість художників, кожен створив саморобну книгу, і потім ми влаштували виставку. І дуже багатьом ця ідея сподобалася, після цього були ще виставки в Києві, Харкові, Львові, Москві», — говорить Рута і додає: «Я думаю, що книги мають служити людям не один рік, тому коло матеріалів може бути великим, але не безмежним. Перш за все, книги мають бути зручні, цікаві й не дуже крихкі. Коли у мене з’явився кокос, я зробила форму для паперу потрібного розміру, і відлила листи, а майстриня-каліграф написала книгу».

Художниця зізнається, що спочатку вирішила робити книги лише для себе і використовувати їх, як щоденники, але з часом захотіла поділитися з кимось цією можливістю. «Моя співпраця обмежується інтернетом, це такі ж аматори, як і я, або ж художники, які у вільний час створюють артбук. Якісь матеріали я віддавала до друку для видань по всьому світу. Але у мене немає мети і бажання комерціалізувати створення рукотворних книг. Коли речі, які ти любиш, потрапляють під це жорно, вони непомітно змінюються, втрачають свою красу».