Чи міг Тарас Шевченко стати дворянином?
Наприкінці життя, 5 листопада 1860 року, Тарас Шевченко, як відомо, отримав звання академіка імператорської Академії мистецтв. Документ, що засвідчував цей факт, варто уважно перечитати: він містить «секрет», на який, здається, не звертали увагу біографи поета.
Отже:
«Свидетельство. Из императорской Академии художеств. Академику ее Тарасу Григорьевичу Шевченко в том, что он удостоен сего звания бывшим 4-го числа сентября сего 1860 года торжественным годичным собранием Академии и что после всемилостивейше дарованной привилегии имеет он право на утверждение, по сему званию, в чине титулярного советника. Вследствие чего и дано ему, г-ну Шевченко, сие свидетельство, для предъявления полицейскому начальству во время проживания на квартирах в С.-Петербурге. Ноября 5 дня 1860 года.
Конференц-секретарь (підпис)
Производитель дел В. Зворский».
Свідоцтво публікувалося; я відшукав його у виданні «Т. Г. Шевченко документы и материалы к биографии (1814 — 1861)». Упорядники: Л. І. Внучкова, Є. О. Середа, В. О. Судак. — Київ: Вища школа, 1975.
А тепер поміркуймо над документом. Дворянство Російської імперії поділялося на спадкове та особисте («личное»). Згідно з «Енциклопедичним словником» (СПб., 1901), «личное дворянство приобреталось на действительной службе/.../, гражданской — чина 9 класса». І ось важлива деталь: відповідно до «Табели о рангах» 9-й клас — це і є «титулярный советник»!
Фахівці з історії адміністративної служби можуть сперечатися: а чи зарахували б Тарасові Григоровичу як державну службу його солдатчину? І чи взяли б до уваги, що практично напередодні арешту Шевченка міністр освіти граф С. Уваров затвердив Т. Шевченка на посаді вчителя малювання Київського університету імені святого Володимира?
Відповідей на ці запитання немає.
У будь-якому разі, Тарасові Шевченку залишалося жити недовго — лише півроку. Тож чи став би він з’ясовувати бюрократичні питання, аби отримати дворянські права? І чи приваблювала його така перспектива взагалі?
Навряд. Проте сама ця історія, гадаю, варта того, щоб про неї знали...
