«Дайте добрий товар — і його відірвуть з руками!»

Пропонуємо добірку «найсвіжіших» цитат з інтерв’ю та коментарів відомих письменників. А вони здебільшого говорять про політичну та культурну ситуацію в країні. І, на жаль, мало — про літературу. В такий час живемо...

«Людей вистачає на те, аби подивитися телевізор і сказати якесь нехороше слово про президента. А ось коли доходить справа до того, аби вийти на вулиці та протестувати проти підняття комунальних тарифів — тоді ніхто не виходить. Весь пар виходить в обговорення чергових ефірів та заяв. Українські інтелектуали вже третій рік сидять у соціальних мережах і говорять про те, як будуть скидати режим...» Сергій ЖАДАН, «Українська правда»

«Взагалі місто, так, як воно існує зараз, — це катастрофа. Оскільки ми люди, які довго живуть у місті, ми цього не помічаємо. І коли ми виїжджаємо на природу, нам природа видається чимось чужорідним. Ми намагаємося поскоріше випити чогось, з’їсти якоїсь хімії, включити музику, щоб від цього відгородитися, лиш би не стикнутися з природою, якою вона є. Але насправді природа первинна, не місто. І чим далі ми живемо у місті, тим гірше стає ситуація з нашими мізками. Ми просто втрачаємо нюх, зір, здатність розрізняти, що є добрим для нас, що є поганим для нас. Ми починаємо приймати мед за отруту, отруту — за мед». Любко ДЕРЕШ, «Обозреватель»

«Переконаний, що юних громадян найкраще вчити життя на прикладі тих, хто прославив рідний край і свою малу батьківщину. Нам треба брати приклад бодай із сусідньої Угорщини. Я побував там кілька разів і не переставав дивуватися з безмежної кількості скульптур, стел та інших пам’ятних знаків, присвячених героям минувшини. Підозрюю, що кількість їх не набагато менша, ніж кількість самих угорців. Я зустрічав багатьох пересічних громадян Угорщини і знаю, яке в них трепетне ставлення до історії свого роду, своїх героїв, своєї землі, — а відтак і повага до самого себе як до нащадка і продовжувача традицій своїх славних попередників. На жаль, нам про таке ставлення до своєї минувшини доводиться лише мріяти...» Володимир РУТКІВСЬКИЙ, «ЛітАкцент»

«Усім більше платять за російськомовні матеріали. Це така централізована політика. Насправді, вона продовжується, і звідкись ноги ростуть. Якщо подивитися, то в Києві нібито 70% визнають рідною мовою українську. То це ж і є той таргет-груп! Але це ж тіпає «финансовый риск». Це навіть не фінанси, я думаю, що все це брєд, все це брехливі дослідження, якщо вони взагалі їх проводять...» Ірена КАРПА, «АртВертеп»

«Ніде в світі немає мережі книгорозповсюдження. Є книжковий ринок, тобто базар. Давайте добрий товар, і його відірвуть з руками. Товару доброго мало. Хоча в укрсучліті він досить якісний останнім часом. Але втратився якісний покупець. Найбільш читаючий у світі народ має інші заняття — Інтернет, бізнес, автомобілі, розваги, подорожі чи добування хліба насущного, коли книжку шукати ніколи й нема чого. Потрібна не мережа розповсюдження, а інформування...» Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, «Друг читача»