«Двічі графиня та двічі генерал»

Днями у приміщенні Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. Т.Шевченка відбулося представлення книжки нашого колеги Сергія Шарика «Двічі графиня та двічі генерал», у якій розповідається про неймовірне кохання польського магната Станіслава Потоцького та його дружини Софії Вітт-Потоцької. Головною сюжетною лінією твору виступає кохання головних героїв та збудований у його результаті парк «Софіївка», який заклали 1796 року за архітектурним проектом військового інженера Людвіга Метцеля. Символічно, що перше представлення книжки відбулося саме в Умані, місті, де розгортаються життєві перипетії героїв. Екскурсоводи, літератори, студенти, науковці та поціновувачі української літератури відразу сприйняли нову книгу про «Софіївку» й почали нею зачитуватися.

Як зізнається автор, ідея твору виникла давно, фактично ще з дитячих років, коли пан Шарик навчався в уманській школі й часто навідувався до «Софіївки». «Любов до парку передалася мені, певно, від мами, яка в літній період працювала там екскурсоводом, — розповідає автор. — Отже, у мене була певна література й свій екскурсовод... Кожен, хто відвідує цей парк, закохується в нього і, природно, хоче знати про кохання Потоцьких більше, ніж розповідають екскурсоводи. А історія їх кохання і життя — дуже не проста. Як відомо, поляки вважають Потоцького зрадником та й взагалі недалекою людиною, хоче це було не так. Він знав кілька мов, писав книжки...»

За словами пана Шарика, хоча твір й художній, в його основі цілком реальні факти з життя героїв, які він збирав та систематизував упродовж восьми років написання книжки! «Перелік літератури, яку я опрацював, величезний. Спочатку це були польські та українські джерела. Перечитав усе, що є у нашій Національній бібліотеці України імені В. Вернадського. Потім — знайомі та друзі дарували книжки з цієї теми з Канади, Німеччини, Польщі, Росії, — зауважує Сергій ШАРИК. — Насправді ця тема — не вичерпана. Про життя Софії досліджено далеко не все, а сам Потоцький, хоча і представлений у наукових та літературних джерелах, часто подається однобоко. Я собі дозволив відійти від історичних реалій і зобразити їх обох як позитивних героїв, в основі яких — щира любов.

Можна сказати, що написати книжку мені також допомогло кохання, адже дружина Ольга багато допомагала, брала у бібліотеках літературу, а головне — була першим читачем

Підготовка книжки зайняла велику частку мого життя, адже перечитав дуже багато літератури та й, чесно кажучи, писав її в неробочий час. Хоча моя спеціальність не творча (за освітою — інженер-радіотехнік), мені приємно працювати в колективі журналістів «Дня». Це надихає самому писати. До речі, я з 1993 року працював у «Київських відомостях» разом з Ларисою Олексіївною Івшиною — займався комп’ютерним забезпеченням. А потім, у 1996—1997 роках, — у «Дні». Фактично з перших днів існування «Дня». Потім були інші роботи, але три роки тому повернувся в улюблену газету».