Ім’я має колір
«Біле Ім’я» — так назвала свою одинадцяту персональну виставку відома київська художниця Валентина Чайковська. Виставка відкрилася в галереї «Мистець».
«Біле Ім’я» — безліч нових робіт, створених за останні два роки (десята персональна виставка Валентини Чайковської відбулася 2002 року). Це передусім малярство («Біле Ім’я», «Місто «П», Місто «Н», Місто «М»», «Амінь», «Біле Ім’я», «Тринадцять»), однак уперше до експозиції увійшли також графіка, гобелени в техніці вишивки та аплікації («Ангел, що летить до мене»), мозаїки з морського каміння, ляльки і маски. Окрім того, художниця виставила свої етапні твори минулих років («Освіти!», «Дитячі ігри», «Завжди відкрите Небо», «Зоряна скриня казкаря», «Майстер вітражу»). Багато робіт доповнено есе-поясненнями, своєрідними віршами в прозі. «Біле Ім’я — це навіть не те — коли — Повні жмені перлин, Народжених Тобою... це — П’ять разів наповнитися Веселкою!!!» — говориться в есе, присвяченому нинішній виставці.
Мистецтво Валентини Чайковської завжди — подарунок і таємниця. На найскладніші, найважливіші питання вона відповідає символами, іноді — простими й зрозумілими, іноді — багатошаровими, що потребують коментарю, але завжди — дорогоцінно, несподівано прекрасними («Хранительниця снів», «Був рожевий сніг...», «Та, що чекала пісні Квітки», «Срібна відстань»). Художниця створює картини про Кохання і Натхнення, про шляхи до досконалості, про пізнання істини або — точніше — про її отримання. Але світ, складений із урочистих і піднесених понять, виявляється у Валентини Чайковської знайомим і затишним. Багатозначні цифри та букви виникають поруч із гостроверхими дахами старовинних будиночків, у вікнах яких мерехтить світло, а єгипетські боги сусідствують iз старим майстром-лялькарем, мандрівними акторами і дівчинкою, яка запалює бенгальські вогні чи пускає мильні бульбашки.
