Iз книжкою як із співрозмовником
Колесо року знову провернулося, і тільки спогади про гаряче сонце, теплі вечори біля берега, високі трави, довгі мандрівки, розмови біля вогню про найголовніше, щасливі й безпечні дні кольоровими скельцями калейдоскопа залишаться у нашій пам’яті від літа. Прохолодні ночі, першовересневі дзвоники, барвисті айстри в руках красивих панянок — все це знаки, що поріг осені перейдений. Осінь — це коли все раптово стає надзвичайно значущим і набуває нових сенсів, осінь — це час усвідомлення, осягнення, дорослішання, а ще — час нових можливостей і нових відкриттів. І на цьому шляху дуже цінною стає підтримка товариша — мудрого, щирого, відкритого й готового допомогти тобі зрозуміти щось дуже й дуже важливе, те, що можливо усвідомити тільки восени, коли світ навколо тремкий і сповнений особливого настрою. Для багатьох із нас таким другом є книжка, яку, загорнувшись у теплий плед і смакуючи ароматний чай, так приємно взяти до рук прохолодного осіннього вечора. А ще — не менш приємно говорити про книжки з тими, хто має добру дружбу з ними. Отже, запрошуємо вас до нашої розмови про книжки та їхню роль у житті кожного з нас. Якщо уявити, що книжка — це співрозмовник, то якими рисами вона має володіти, щоб тобі було цікаво спілкуватися з нею?
Ігор СОЛОВЕЙ, власний кореспондент УКРІНФОРМу в Росії:
— Книжка має бути гарним промовцем — написана цікавими і водночас зрозумілими стилем і мовою. Вона повинна бути інтелектуальною — знати більше ніж я, щоб зміг чогось повчитися. Бути гарним співрозмовником: іноді просто хочеться відволіктися й почитати щось легке, а тому в цьому випадку знадобиться книжка дотепна і з почуттям гумору.
Інга НЕССІС, лікар-педіатр:
— Глибокою, багатою на думки і красиве їхнє висловлення, з неперебачуваним ходом їх у житті й, звісно ж, доброю.
Сергій МАЗУРЕНКО, бізнес-консультант компанії SUN Event:
— Останнім часом випадає читати здебільшого спеціалізовану літературу. Тут важливими критеріями оцінки якості книжки є те, наскільки інформація, що міститься у книжці, придатна до практичного застосування та вирішення конкретних питань. Окрім того, завжди приємно читати книжку, надруковану на якісному папері, з хорошою поліграфією.
— Як гадаєш, чи може книжка різко змінити життя людини? Чи траплялися у твоєму житті такі випадки?
Ігор СОЛОВЕЙ:
— Не знаю як щодо різкої зміни, але те, що книжка може впливати на життя й корегувати життєву поведінку, — це точно. За умови, звичайно, якщо людина здатна до самовдосконалення. Адже одна з функцій книжок — навчальна й пізнавальна. В них також міститься людський досвід. Як то кажуть — людина вчиться на помилках. Але тільки розумні вчаться на чужих помилках.
Інга НЕССІС:
— Чи траплялися в твоєму житті такі випадки? Можливо. Найпростіший приклад — Біблія. Моєю «такою» книжкою була «Вероніка вирішує померти» Пауло Коельо.
Сергій МАЗУРЕНКО:
— Я впевнений, що книжки, які ми читаємо, у значній мірі впливають на наше сприйняття світу, мислення, а, отже, і на наше життя. У моєму житті такі випадки трапляються, звісно, з огляду на те, що називати різкими змінами.
— Яке місце в твоєму житті відіграють книжки? Книга для тебе, це: вчитель, друг, порадник, чи, можливо, якась зовсім інша персона ?
Ігор Соловей:
—Книга для мене — це передусім вчитель і порадник.
З самого дитинства я був запеклим читачем — дитиною перечитав майже усю бібліотеку, що була поряд. В студентські ж роки викладачам не доводилося просити двічі прочитати увесь перелік рекомендованих програмою книжок.
Після ВНЗ життя більше заполонила професійна література, хоча залишилося місце і для літератури художньої. Зараз же інтернет і різні технічні гаджети настільки заполонили життя, що в останній час, на жаль, читати паперові версії книжок (та й просто газет чи журналів) вдається мало. Але любов до читання залишилася, й читаю я дуже багато. Хоча і в електронній версії.
Інга НЕССІС:
— Все разом, а ще — співрозмовник й інші світи. Безліч життів і безліч питань, на які хочеться шукати відповіді. Так що це не тільки людина, це ключ і двері у нове й невідоме.
Сергій МАЗУРЕНКО:
— До книжок ставлюся з великою повагою й відбираю дуже прискіпливо. Книжка дає можливість дізнатися про світогляд, переживання, думки та досвід людей, які їх написали — це своєрідний метод спілкування автора з читачем через час та простір. Сприймаю книжки як невичерпне джерело мудрості.
— Які варті уваги книжки ти читав в останній час? Що можеш порадити для читання?
Ігор СОЛОВЕЙ:
— Недавно на «блошиному ринку» у Львові знайшов дві чудові книги — «Исторія русовъ» (1846 року) в оригіналі, а також її переклад українською. Це серйозна книга, й тому вона трохи складна для розуміння — окремі її місця необхідно читати разом із підручником з історії. Також за рекомендацією дружини прочитав «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років». Після неї планую більше уваги приділити творчості сучасних українських авторів і перечитати їх уже детальніше.
А ще друг подарував книжку людини, яку я поважаю як фахівця і тому обов’язково прочитаю найближчим часом — Данило Яневський «Загублена історія втраченої держави».
Порекомендувати ж усім хотів би книжку «Монах, который продал свой «Феррари»», автор — Робін Шарма. Одночасно з книжкою беріть у руки олівець та записник, й історія адвоката-мільйонера дозволить читачеві по-новому подивитися на своє життя — в доступній формі відкриє мудрі практичні знання, які дозволять радісно мислити, жити відповідно до покликання, берегти свій час і дорожити стосунками з людьми. Одним словом — жити справжнім, а не уявним життям.
Інга НЕССІС:
— Еріх Марія Ремарк «Чорний обеліск», «Позичене життя», Роберт Хобб «Сага о живых кораблях» — надзвичайно глибокі й значимі книжки з химерно переплетеними сюжетами і написані гарною мовою.
Сергій МАЗУРЕНКО:
— Мені подобаються книжки видавництва «Манн, Іванов та Фарбер». До прочитання порадив би книжку Кейта Феррацці «Ніколи не обідайте на самоті». Ця книжка присвячена питанням побудови соціальних взаємин і їхньої ролі в сучасному суспільстві.
P.S. Доторкнувшись до глибинних відчуттів книжок наших співбесідників, ми бажаємо і вам книжкової й мудрої осені!
