Максим Рильський як «класичний колумніст»

Наступного року ми святкуватимемо 125-річчя від Дня народження Максима Рильського. Утім, і досі його величезне літературне надбання та громадянські вчинки (показовою є оцінка української еміграції, які з повагою ставилися до нього, зокрема знаючи, як поет заступається за інших митців) не стали відомими широкому загалу. «Багато людей хибують на таку річ: ми ставимося до тих великих, які були колись і багато важили й важать для нас, як до чогось напівмузейного, як того, що належить минулому», — стверджує прозаїк, літературознавець Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ.

Видання цієї книжки якраз і спрямоване на те, щоб актуалізувати творчість Максима Рильського, показати менш знані аспекти його особистості. Наприклад, можна довідатися про Рильського як «класичного колумніста» (за висловом літературознавця і письменника Володимира Панченка): у книжці вміщено тексти «Вечірніх розмов» — колонок до газет упродовж чотирьох років. А також дізнатися про талант Рильського як прозаїка. У книжці окреслена й любов Рильського до музики. Як стверджує професор і перекладач Максим Стріха, приблизно треть перекладів поета становлять твори для музичного театру. Рильський прагнув, щоби в опері, зокрема, звучала українська мова. Ця тема не менш актуальна й сьогодні. Наприклад, як розповів Максим Стріха, «Севільський цирульник», що раніше ставився в українському перекладі Рильського, тепер звучатиме італійською.

Організатори події поділилися, що в їхніх планах — видати вісім книжок про Максима Рильського як неокласика, щоб показати, що він не тільки радянський поет. А також створити кілька подарункових книг-перекладів Рильського білінгва. Сподіватимемося, їхнім ідеям пощастить бути втіленими, і це допоможе українцям краще пізнати мудрість та гуманізм Максима Тадейовича, котрий, як зазначає Дмитро Павличко, стверджував, що людину треба сприймати цілісно, а дбайливе і шанобливе ставлення до природи — наше духовне покликання.