Наша слава, наша трагедія

Козацька доба — це майже три століття нашої національної історії. Очевидно, що без глибокого розуміння цієї водночас і славетної, і воістину трагічної епохи годі й говорити про справжнє осягнення минулого України. І хай би як різнились між собою підходи до Козаччини — від нестримної апологетики до безпардонного, цілковитого заперечення, очевидним є такий висновок: ідеться про виняткову за впливом на подальшу нашу ментальність складову української історії.

Але розповідати читачам про козацькі перемоги, звитяги та прорахунки можна по-різному. Можна (і потрібно) читати Яворницького, Грушевського, Антоновича, Липинського, літописи Величка, Граб’янки, Самовидця, студіювати складні наукові курси з історії козацтва і Гетьманщини. А можна, віддавши цій праці не один рік, ризикнути й спробувати самому написати історичну поему про славних рицарів (радше навіть історичний роман у віршах, адже його обсяг — майже 500 сторінок!). Саме так вчинив професійний історик за фахом Валентин Северинюк. Його величезна поема «Україна Козацька» (Львів, видавництво «Каменяр», 2015 рік) вийшла друком уже більш ніж три роки тому, але ще й дотепер не привернула належної уваги читачів. А твір вартий того.

Одразу зауважимо, що й на сторінках історичної поеми (роману у віршах) Валентин Северинюк залишається справжнім істориком — твір містить понад тисячу приміток, пояснень історичних реалій, тлумачень подій, імен, дат... Тобто перед нами — плід зусиль водночас і обдарованого поета, і вченого: автор є кандидатом історичних і доктором політичних наук. Композиційно поема складається із «Зачину», чотирьох частин: Частина 1. «Роздоріжжя, Січ, Пробудження, Сагайдачний». Частина 2. «Передгроззя, Хмельницький, Переяслав». Частина 3. «Руїна, Мазепа, Полтава, Конституція». Частина 4. «Зашморг, Колії, Калнишевський, Перекотиполе» та епілогу «Нащадки».

«Україна Козацька» — досконалий поетичний текст, до того ж, змістовно наповнений, що в поєднанні з науковим коментарем є своєрідним літературним явищем, яких у нашій вітчизняній белетристиці не густо», — говорить директор львівського видавництва «Каменяр», видавець і редактор книги Дмитро САПІГА. Вперше за історію існування Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди Українського фонду культури її було присуджено Валентинові Северинюку за поему «Україна Козацька» ще до опублікування твору, що є свідченням належної поетичної майстерності автора. На окрему розмову заслуговують чудові ілюстрації до роману у віршах, блискуче витворені Лідією Чир. Завдяки її графічному хисту читачі отримали по-мистецькому досконале, розкішне видання: 5 розворотних, 17 аркушевих і 38 клаптикових ілюстрацій, особливу увагу привертають портрети Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.

Чудово сказав про творчий задум своєї історичної поеми сам автор:

Пам’ять вічна. Тільки серце

Треба научати

Вміння тихо, незлобливо

Пам’ять оживляти —

Щоб до предківської долі

Не було байдуже...

Переконані: читачам «України Козацької» не буде байдужою предківська доля. Як і майбутнє нащадків. У цьому й полягає цінність твору.