Події

У київській книгарні «Є» відбулася презентація книжки спогадів про Олеся Ульяненка «У знятому на плівці дні», яка вийшла друком у видавництві «Український пріоритет». Модерували зустріч головний редактор Лілія Максименко та упорядниця книжки Надія Степула. До видання ввійшли спогади найрізноманітніших письменників та інших людей, які знали Ульяненка, від Сергія Руденка до Тараса Антиповича, маловідомі фотографії письменника та окремі його твори. Розмаїтість поглядів і строкатість біографічного матеріалу автоматично роблять книжку цікавою, хоча, наприклад, оформлення обкладинки викликало неоднозначну реакцію, що визнали й самі упорядники. «У нас вийшла справжня книжка контрастів, — сказала Лілія Максименко. — Адже в ній під однією обкладинкою зібрано різних, часто несумісних людей. Та й Ульяненко в ній різний, незвичний, із різних періодів життя». «Але ми зовсім не стверджуємо, що охопили все, — це вже Надія Степула. — Я закликаю всіх, хто має цікаву інформацію, спогади, матеріали про Олеся Ульяненка, звертайтеся до нас, оскільки ми готуємо другий том цієї книжки».

На презентації були присутні деякі автори матеріалів «Знятого на плівці дня». Письменник Павло Вольвач був налаштований завуальовано-урочисто: «Про Ульяна говорити важко. Та й сам він не любив сильно балакати, був трохи недорікуватим ззовні, зате коли сідав за комп’ютер, то давав фору багатьом золотоустам. Найкращим ушануванням пам’яті Ульяненка, як на мене, було би видання і перекладення його творів. Адже він — один із тих небагатьох наших авторів, з якими не соромно вийти на люди!»

Голос, який постійно вигукував, належав письменнику й есеїсту Олександру Сопронюку. Він багато разів перебивав усіх, хто виступав, а коли слово дали і йому, виголосив позбавлений сенсу уривчастий спіч, показав одну з давніх публікацій Олеся Ульяненка, облаяв упорядників книжки та був виведений із зали. Цей епізод, гідний пера самого Ульяненка або його приятеля Леся Подерв’янського, гадаю, зовсім не зіпсував презентацію, а навпаки, став яскравою ілюстрацією стилістики контркультурного побуту вісімдесятих-дев’яностих років, — повідомляє Олег КОЦАРЕВ.

Цього року у львівському видавництві «Піраміда» вийшла книжкаа есеїв поета і науковця, представника Нью-Йоркської групи Богдана Рубчака. «Міти метаморфоз, або Пошуки доброго світу» — це збірник літературознавчих статей, в яких письменник аналізує творчість Богдана-Ігоря Антонича, Євгена Маланюка, Віри Вовк, Тараса Шевченка, Василя Стуса та інших творців української поезії. В еміграції Богдан Рубчак відомий, перш за все, як поет. Проте останні роки все більше працює у сфері науки. Свого часу він здобув докторський ступінь із порівняльної літератури в Ратгерському університеті в Нью-Джерсі. Зараз викладає у Іллінойському та Рутґерському університетах. У багатьох інтерв’ю зазначає, що уважно стежить за літературним життям України й намагається певним чином реагувати на події в ньому. На його думку, молода література в Україні переживає гострі симптоми постколоніалізму, проте в ній багато цікавих та неординарних авторів, — повідомляє Юлія ЯРУЧИК, Літня школа журналістики «Дня».

Нещодавно на книжкових полицях України з’явилася праця британського мандрівника Еда Стаффорда «Уздовж Амазонки», яка наразі перебуває у світових топах мандрівної літератури.

В Україні ж цей жанр маловідомий. Книжка вийшла у видавництві «Темпора» у перекладі Андрія Бондара. Автор описує свою дворічну подорож берегами найдовшої річки світу.

Ед Стаффорд роздумує над долями народів та окремих цікавих особистостей, з якими він познайомився під час мандрівки, описує їхню культуру, побут, подає рецепти традиційних місцевих страв, піднімає проблему захисту амазонських лісів.

Книжку можна назвати живою експедицією, бо прочитати її означає помандрувати разом з Едом.

Можливо, через деякий час у жанрі тревелогів будуть працювати й українські автори, — повідомляє Олег КОЦАРЕВ.