«Про те, як люди в таборах виживали і зберігали гідність»

У чернівецькому видавництві «Книги —XXI» побачив світ україномовний варіант документального роману Вернона Кресса про табори ГУЛАГу «Зекамерон XX». Його презентація відбулася в муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського, якій вдова автора — колишнього чернівчанина — кілька років тому передала його велику книгозбірню. Його справжнє ім’я — Петер Демант, бо Вернон Кресс — це письменницький псевдонім.

Син офіцера австрійської цісарської армії, Демант виріс у сім’ї, де панував культ книжки, дисципліни і фізичного гарту. Після закінчення гімназії він здобув фах інженера в університетах Брно й Ахена. Однак із розбурханої передвоєнної Європи романтик Петер повернувся у свої «золоті» Чернівці. Незабаром вони стали радянськими, та можливістю виїзду «додому в рейх», яку давали етнічним німцям, Демант не скористався. Натомість цей знавець багатьох європейських мов влаштувався лаборантом у щойно відкритий Чернівецький історико-етнографічний музей. Тут він займався описом експонатів, роботою юнака було задоволене керівництво, її відзначили у місцевій пресі, та Демантові не забули про його походження. У ніч на 14 червня 1941 року серед тисяч інших «ворожих класових елементів» Петера депортували з чернівецького вокзалу.

Неодноразові втечі з місць поселення та антирадянські висловлювання привели Деманта у табори ГУЛАГу. Тут, на Колимі, де він провів довгих 35 років аж до виходу на пенсію, у часи хрущовської відлиги Демант потай (бо нагляд за «австрійським шпигуном» не слабшав) написав свій «Зекамерон».

Із «Декамероном» Боккаччо його поєднує побудова у вигляді новел та світлі інтонації гумору. Водночас у перегуку назв — гіркий сарказм із трагічного контрасту між епохою Ренесансу та жорстоким XX століттям.

— Бачачи світ ГУЛАГу очима вихідця із Західної Європи, колишній чернівчанин намагається розповісти не тільки про те, як люди в таборах страждали і вмирали, а й те, як вони там виживали і зберігали гідність, — відзначила під час презентації перекладач твору Оксана Пендерецька.

«У власних мемуарах про табір я намагався не живописати жахів, дещо просто пропустив, пам’ятаючи висловлювання Карла Крауса про приватний сектор у душі читача і про такт, який слід у зв’язку з цим виявляти», — ці слова можна вважати письменницьким кредо автора «Зекамерону».

— Якщо для сучасників Деманта — Кресса табірний світ — це кінець життя, то для іронічного чернівчанина, який в усьому намагався бачити світлий бік — ледь не навпаки, — говорить ініціатор перекладу «Зекамерону» українською мовою Юрій Чорней. — Принципово відрізняючись від іншої табірної літератури, якби роман побачив світ наприкінці 1980-х, він став би сенсацією. Однак друком твір вийшов лише 1992 року, коли після розпаду СРСР суспільні пріоритети різко змінилися. Відтак і написаний російською роман, і його автор, який решту життя мешкав у дружини в Москві, залишилися майже непоміченими.

У Чернівцях же про П. Деманта взагалі нічого не знали. Чернівчанам його відкрив останній міський голова Микола Федорук, випадково довідавшись про земляка вже після його смерті (у 88-річному віці автор «Зекамерону» помер 2006-го). До вивчення непересічної особистості та літературної спадщини П. Деманта він залучив історика й журналіста Юрія Чорнея. З його легкої руки у співредакторстві з чернівецьким літературознавцем Олександром Бойченком з’явився переклад «Зекамерону» українською мовою, над яким працювали цілий рік.

— Серед іншого українського читача роман мав би зацікавити сторінками, присвяченими нашим землякам, — говорить Ю. Чорней. — В’язнів-українців на Колимі було так багато, що уникнути численних згадок про них не міг навіть іноземець. Тому «Зекамерон» можна вважати також і великою українською книгою про ГУЛАГ — навіть попри те, що її написав етнічний австрієць. Зрештою, крім об’ємної картини сибірських і колимських таборів, у книжці читач знайде замальовки Деманта про його передвоєнне життя, ба навіть виховні моменти зі спогадів дитинства.

Роман обіцяє стати (а у Чернівцях уже став, зважаючи на аншлаг під час презентації) помітною подією книжкового світу. Заразом — бібліографічною рідкістю, бо поки що його наклад складає лише тисячу примірників. За словами Ю. Чорнея, «Зекамерон» надійде до бібліотек міста (у тому числі — до шкільних) та до книгарень не лише Чернівців, а й Києва та інших міст.