Пригоди без ретуші

Цей англійський письменник норвезького походження упродовж своєї багаторічної творчої кар’єри прославився тим, що писав захоплюючі твори як для дітей, так і для дорослих. Видавництво «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» популяризує  прозову спадщину Роальда Дала і представляє  його повісті «Чарлі і шоколадна фабрика», «Матильда», «Великий Дружній Велетень», які розраховані на юного читача. До речі, позаторік це видавництво надрукувало збірку творів автора під назвою «Коняка Фокслі та інші дорослі оповідання» в перекладі Віктора Морозова.

Шістнадцять оповідань різної тематики дуже цікаві, з непередбачуваним фіналом, герої постійно інтригують своїми неординарними вчинками, спонукаючи читача до пошуку відповіді: а чи справді таке може трапитися у житті?

Практично всі ці  твори Р. Дала автобіографічні. Майбутній письменник виріс у багатодітній сім’ї, його назвали на честь видатного норвезького полярного мандрівника і дослідника Південного полюса Роальда Амундсена.

Роальд Дал рано втратив батька. Навчаючись у приватних школах Великобританії, не раз зазнавав жорстокого поводження і насильства з боку учителів і учнів старших класів. Власне, про «дідівщину» і садистські звичаї, що панували на початку минулого століття у провінційних навчальних закладах туманного Альбіону, йдеться в оповіданні «Коняка Фокслі».

Перед війною, закінчивши університет і дворічні курси в нафтовій компанії «Шелл», майбутній літератор опиняється в Танзанії, де займається пошуком нафтових родовищ. Враження від перебування на африканському континенті з часом знайшли відгук в оповіданні «Африканська історія».

У роки Другої світової Дал стає льотчиком Військово-Повітряних сил Великобританії, відзначившись у повітряних боях у небі Греції, Єгипту й Палестини. Про армійський побут, в якому є все — веселощі, грубість і відверте самодурство, йдеться в гумористичному оповіданні «Мадам Розетта».

Після тяжкого поранення і тривалого лікування військове командування у розпал війни відправляє Роальда Дала до Вашингтона, призначивши помічником військового аташе Великобританії. Саме на дипломатичній службі хтось із знайомих Роальда Дала порадив йому спробувати себе в царині літератури, виклавши на папері найзахоплюючіші його життєві пригоди.

Період становлення письменника тривав не одне десятиліття. Втім,  поступово, з подачі численних літературних критиків, Роальд Дал зажив слави майстра містифікації та абсурду, письменника з «демонічним» сприйняттям зовнішнього світу. Не випадково ще за життя Роальд Дал був тричі відзначений  доволі престижною американською літературною Премією імені Едгара Аллана По — неперевершеного творця макабричних і містичних за своїм змістом літературних шедеврів.

У оповіданнях «Звукова машина», «Ставка на стрибок», «Шкіра», а найбільше — «Господиня», є спроба розібратися у тонких нюансах психіки людини, намагання осягнути мотиви її вчинків, які несуть як добро, так і зло. Прозу Роальда Дала навряд чи можна сприймати як життєстверджуючу, оптимістичну. Радше навпаки. У ній панує більше тіні, аніж світла, домінує відомий усім принцип природного відбору: сильний — перемагає, слабкий — гине. Його окремі герої ніби потрапляють у лабети демона наживи, демонструючи при цьому погано приховану аморальність і цинізм.

Упродовж творчої кар’єри, окрім прозових творів — оповідань, новел, повістей романів, Роальд Дал видав кілька поетичних збірників, написав зо два десятки сценаріїв до художніх і документальних фільмів. Серед його друзів були письменник Ян Флемінг, кіноактор Шон Коннері, кінорежисер Альфред Хічкок. Уже згадувана повість «Чарлі і шоколадна фабрика» на початку 2000-х була екранізована. Головну роль Вонки у фільмі з однойменною назвою зіграв всесвітньо відомий актор Джонні Депп.

Розповідь про Роальда Дала була б неповною, якщо не згадати про ще одну з його чеснот. Хоча його літературним героям більше притаманний негативізм, бо існують вони у прагматичному і надзвичайно цинічному світі, сам письменник на власному прикладі продемонстрував зовсім протилежне ставлення до життя — гуманність і альтруїзм. Дві трагедії сталися в його багатодітній сім’ї, коли чотирирічний син Тео потрапив у автомобільну аварію, а донька Олівія померла від інфекційного захворювання. Саме Олівії, ніби спокутуючи перед нею власну провину за неможливість зарадити біді, Р. Дал присвятив книгу «ВДВ, або Великий і добрий велетень», а ще заснував спеціальний фонд підтримки дітей, вражених гематологічними і неврологічними захворюваннями. Ця благодійна організація функціонує донині, а на її рахунок регулярно надходять кошти від продажу книжок з творами Роальда Дала у різних куточках світу.

До речі, у Великобританії, графстві Бакінгемшир розташований Музей і Центр історії Роальда Дала — письменника, який у своїй літературній творчості завжди був лагідним до дітей і суворим до дорослих.