Влучно, дошкульно, правдиво!

Літературно-художнє видання відомого київського журналіста Олександра Горобця, видано завдяки приватній ініціативі у Вінниці, є четвертим за ліком у його творчому доробку. 2003 року він видав художньо-публіцистичне есе «Босоніж по битому шклу», 2008 р.—есе «Родинна колиска—Джури», 2010-го—художній твір «Заручник спокуси, або Записки гламурного коханця».

Книжка «Свічка на вітрі» з авторським підзаголовком: «Публіцистичні розмисли про кремлівський воєнний гібрид для українського електорального поля та високий дух народу, який не побороти нікому» фактично є журналістським розслідуванням тих трагічних подій, що відбулися за останні дев’ять місяців одразу після Революції Гідності.

Близько трьох десятків есе, написаних Олександром Горобцем по гарячих слідах, розкривають причини виникнення російської експансії на Донбасі та анексії Криму Російською Федерацією, вказують на прорахунки керівників держави в ході воєнної кампанії у східних і південних регіонах України, звеличують самопожертву десятків тисяч українських патріотів, які ціною власного життя сьогодні відстоюють територіальну цілісність нашої держави.

Якщо заглибитися у зміст «Свічки на вітрі», вже із самих промовистих назв коротеньких публіцистичних розвідок можна зрозуміти, про що в них мовиться: «Сталінова тінь над Кремлем», «Who is московіт-українофоб?», «Війна на сході—кара нам за зраду заповіту Миколи Хвильового», «Руській мір»—це нескінченна війна», «Якщо є ворог, то й знайдеться й друг, або США своїх не здають» і т.д.

Читаючи кожне з цих політичних есе, починаєш відчувати, як автор віртуозно володіє пером. Журналіст вправно пише як українською, так і російською мовами. Він тривалий час співпрацював з такими відомими російськомовними інформаційними ресурсами як Правда.ру та інтернет-версією радіостанції «Эхо Москвы». Завдяки його публікаціям, ліберально налаштована інтелігенція у Росії дізнавалася правду про події на Майдані, у Луганській і Донецькій областях, про анексію  Криму, про героїчне минуле Української повстанської армії.

Гнів у Кремлі спричинило згадування Олександром Горобцем прихованих «скелетів у шафі» родини колишнього президента В. Януковича. Лізти у святая-святих російської контррозвідки, а саме в досьє відомих політиків на пострадянському просторі, мають право лише обрані. А тут якийсь київський журналіст робить прозорі натяки на те, що батько гаранта української Конституції в минулому був сільським поліцаєм. Горобець, можливо, сам не усвідомлюючи, у книжці «Свічка на вітрі» дає ключ до розуміння усіх нинішніх бід українського народу. Правляча політична еліта в часи незалежності піддавалася тотальній маніпуляції з боку Москви, де й досі гори компромату, нагромаджені київським філіалом всесоюзного КДБ за всі роки існування радянської влади.

«...у нинішньому суспільстві, насамперед у поколіннях людей старшого віку залишаються розчиненими ідеї радянського колективізму, пострадянського комплексу, по-народному — совка. Щоправда, ці люди не розуміють однієї простої істини. За соціалізму вони жили не краще, а насамперед енергійніше. Тому, що були тоді молодими, бадьорими, рухливими, здоровими. А це той капітал, який не повертається, хоч спеціально під них вибудуй суспільну формацію»,—пише Горобець.

Майстерно викладаючи зібраний матеріал, автор, чи не в кожному з представлених ним есе у виданні, широко використовує різноманітні літературні тропи, які пожвавлюють сприйняття прочитаного і додають художньої образності авторській розповіді. Тут і прислів’я та приказки: «...брехнею весь світ пройдеш, але назад не повернешся», «Кожна пташина своїм носиком живе»; афоризми: «Той, хто боїться світлого завтра, крокує вперед з повернутою назад головою», «Коли держава сповнюється величі, пихи, а отже, й зла, вона неминуче зазнає краху»; порівняння: «...усе стало зрозумілим, як у льоху під діжкою», «...українофоби верещать, як порося, застрягле у плоті...» тощо.

На переконання публіциста, вже зараз потрібно розробити на державному рівні заходи, які мали б на меті проведення інфільтрації вихідців із Луганської та Донецької областей, винних у сепаратизмі та військових злочинах. Автор пропонує вчинити так само, як свого часу американці застосували методику денацифікації щодо повоєнних Німеччини й Австрії з метою очищення політики, економіки, культури, освіти, юриспруденції, преси від впливу нацистської ідеології. Так само й ідея «Новоросії», як вважає автор, має бути раз і назавжди викорінена з усіх суспільних сфер життя на сході і півдні країни, а ті громадяни, які порушили закон, обов’язково покарані. Більш жорсткої дії з боку СБУ, військової контррозвідки потребує цілий комплекс заходів, спрямований на руйнування російської агентурної мережі на всій території країни.

Книжка «Свічка на вітрі», поза всяким сумнівом, матиме успіх у читача, стане відкриттям для багатьох, хто живе у вирі нинішніх протистоянь з московськими загарбниками.