Десять героїв з одного району
Неоголошена війна триває. Майже щодня ми отримуємо звістки про поранення та загибель наших захисників. Ворог використовує міномети 120 та 82 калібрів, гранатомети, кулемети та стрілецьку зброю, примушуючи українських вояків завдавати удару у відповідь. Нас є кому захищати. Ми ж мусимо пам’ятати про тих, хто залишився на війні назавжди. Сьогодні розповідаємо про десятьох бійців із м. Баранівка і Баранівського району Житомирської області та полтавця Антона Грицая з полку «Азов», які загинули молодими і повними сил.
31-РІЧНИЙ ВІТАЛІЙ ГАСЮК ЕВАКУЮВАВ ПОРАНЕНИХ ІЗ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ
Мобілізований у серпні 2014-го 31-річний Віталій Гасюк службу ніс у 81-й окремій аеромобільній бригаді. Він, мужній «кіборг» в зоні АТО, для свої рідних був прикладом доброти і любові. Найкращим чоловіком, сином та батьком, чудовою людиною — таким залишиться він для них назавжди. У ДАП потрапив у листопаді 2014 року. 20 січня 2015 року у складі групи виїхав на евакуацію поранених з терміналу Донецького аеропорту. Військові потрапили у засідку. Відтоді Віталій Гасюк з позивним «Юрист» тривалий час вважався зниклим безвісти. Бійця поховали майже через півроку — 1 липня 2015 року в рідній Баранівці.
30-РІЧНИЙ КОСТЯНТИН ДРОНГОВСЬКИЙ ПОТРАПИВ ПІД ОБСТРІЛ КОЛОНИ БІЛЯ СТЕПАНІВКИ
Костянтин Дронговський із с. Кам’яний Брід був найкращим і найтурботливішим татком для доньки Тетянки, надійною опорою для дружини Ольги. А ще — справжнім чоловіком, адже, отримавши повістку, мужньо прийняв виклик захищати Батьківщину. У 30-й механізований бригаді він виконував обов’язки радіотелефоніста. Загинув тридцятирічний воїн біля с. Степанівка під час виконання бойового завдання. Костянтин знаходився в колоні, яка потрапила під обстріл.
40-РІЧНОГО ВІТАЛІЯ МЕДУШЕВСЬКОГО СПИНИЛА КУЛЯ СНАЙПЕРА
Сорокарічний Віталій Медушевський із смт Довбиш був мобілізований навесні 2014 року. 3 серпня 2014 року неподалік міста Щастя Луганської області Віталій героїчно загинув, несучи варту на блокпосту. Куля снайпера обірвала його життя.
27-РІЧНИЙ ОЛЕКСАНДР IЩУК ПОТРАПИВ ПІД ОБСТРІЛ БІЛЯ МАРИНІВКИ
Двадцятисемирічний Олександр Іщук із смт Першотравенськ був простим, роботящим хлопчиною, мріяв про своє майбутнє, власну сім’ю. Та у тривожний для держави час без вагань став на захист України. Коли він виконував завдання зі встановлення блокпоста поблизу села Маринівка, спекотний день 8 серпня 2014 року обірвався пекельним вогнем ворога, який прицільно обстрілював БРДМ, на якому перебував Сашко. Загинув одним із перших, прийнявши бій, який став для нього останнім.
29-РІЧНИЙ ОЛЕКСАНДР КОРОСТИНСЬКИЙ УРЯТУВАВ ВІСЬМОХ ПОБРАТИМІВ ЦІНОЮ ЖИТТЯ
Олександру Коростинському було 29 років. 8 серпня 2014 року поблизу с. Маринівка під час виконання завдання взвод, до складу якого входив Олександр, потрапив під шквальний обстріл терористів. Сашкові вдалося розвернути машину і вивести її з-під обстрілу, завдяки чому залишилися живими восьмеро бійців. Сам же Сашко отримав поранення. Він лишився на полі бою і більш ніж півтора роки доля його була невідомою. 13 листопада 2015 року загиблого мужнього героя зустрічали в селі Острожок його земляки з запаленими лампадками.
33-РІЧНИЙ ВІКТОР НАЛИВАЙКО ВІДМОВИВСЯ ЗДАТИСЯ В ПОЛОН
Віктор Наливайко із с. Мирославль дуже рано залишився сиротою. Його разом із сестрою та братом виховувала рідна тітка Ганна. Востаннє сержант Наливайко, який служив у складі 30-ї ОМБр, розмовляв з рідними по телефону 10 серпня 2014 року, він дякував їм за те, що не забувають. Загинув тридцятитрьохрічний Віктор Наливайко в м. Міусінськ Донецької області. Він відмовився здаватися в полон, тому терористи розстріляли його. Мужній чоловік загинув як справжній солдат.
36-РІЧНИЙ ПІДПОЛКОВНИК ВІКТОР НОВІЦЬКИЙ ДОПОМІГ ПОРАНЕНОМУ ВОЇНУ
Підполковник Збройних сил України, офіцер управління оперативного командування «Північ» Віктор Павлович Новіцький народився 14 квітня 1978 року в селі Климентіївка Баранівського району. Він закінчив Київську військову академію. Батьки пишалися сином, його наполегливістю, яка допомагала в подальшій кар’єрі. Він із перших днів АТО сам виявив бажання поїхати в небезпечну зону. 10 серпня 2014 року колона військової техніки була обстріляна терористами із систем залпового вогню «Град». Під час обстрілу було поранено бійця-контрактника одної з механізованих бригад. Незважаючи на шквальний вогонь противника, підполковник Віктор Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу і відтягнути його в безпечне місце. На жаль, наступний снаряд обірвав життя самого тридцятишестирічного героя.
22-РІЧНИЙ ВАДИМ ПАШКОВСЬКИЙ ПОТРАПИВ ПІД ОБСТРІЛ БІЛЯ СТЕПАНІВКИ
Вадим Пашковський із с. Явне мав усього 22 роки. Добровольцем пішов до військкомату, щоб захищати Україну. У липні 2014 року солдатові надали семиденну відпустку. Вдома його зустріли батьки, брат і сестра. Тоді вони ще не знали, що бачать його востаннє. 11 серпня 2014 року Вадим загинув поблизу с. Степанівка внаслідок обстрілу сепаратистами і російськими найманцями позицій української армії.
ЖИТТЯ 37-РІЧНОГО ВІТАЛІЯ ПРИЙМАКА ОБІРВАЛОСЯ НА САВУР-МОГИЛІ
Віталій Приймак народився 1977 року в с. Полянки. Він виріс у багатодітній родині, мріяв створити свою сім’ю... Під час часткової мобілізації Віталій потрапив до 30-ї бригади. Гарячим і кривавим виявився серпень 2014-го для бійців. Савур-Могила стала справжнім пеклом. Безперервні обстріли важкою артилерією, вогонь мінометів та «Градів»... Саме там, на Савур-Могилі, 6 серпня обірвалося життя Віталія.
38-РІЧНИЙ ОЛЕКСІЙ САФІН ОТРИМАВ ЧИСЛЕННІ ПОРАНЕННЯ ПІД ЧАС БОЮ БІЛЯ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ
Тридцятивосьмирічний Олексій Сафін із Баранівки піклувався про дітей, любив свою дружину, підтримував батьків. Хоробрий, сильний, добрий хлопець. Під час мобілізації в зону АТО потрапив у складі 93-ї механізованої бригади. Його призначили командиром міномета. 27 листопада 2014 року під час бою біля Донецького аеропорту Олексій отримав численні поранення, врятувати його життя не вдалося.
