«Вдався у діда, який воював у лавах УПА»
Юрій Колесник підірвався в «сірій зоні» неподалік Волновахи
Загинули в жовтні 2017-го...
«5 листопада бойовики відкрито вдарили з важкого озброєння по нашому медичному пункту», — йдеться в повідомленні на сайті Міністерства оборони, де зазначається, що «неподалік Донецька, на підступах до селища Піски, російсько-окупаційні угруповання застосували артилерію, забороненого Мінськими угодами калібру». На щастя, люди цього разу не постраждали, проте медичний автомобіль було знищено. Це чергове підтвердження, що ворог ігнорує всі домовленості та продовжує зазіхати на нашу землю, ведучи відкриту війну.
Лише за жовтень, за неофіційними даними волонтерів, що наводяться на сайті censor.net.ua, українські військові зазнали 13 бойових втрат (на момент підготовки матеріалу на сайті Міноборони ще не було узагальненої інформації). Серед людей, що віддали свої життя за наш спокій, — 30-річний Ярослав Бондар з Вінниччини та 23-річний Юрій Колесник з Рівненщини. Ми продовжуємо публікувати історії людей, які загинули на російсько-українській війні, вони мають продовжувати жити в нашій пам’яті.
Юрій Колесник підірвався в «сірій зоні» неподалік Волновахи
Він пережив пекельні бої 2014 року, Луганський аеропорт, Іловайський котел. Був сміливим і відчайдушним. Юрій Колесник загинув цьогоріч у жовтні у «сірій зоні» неподалік Волновахи. Він підірвався на міні, коли проводив розвідку місцевості та встановлював сигнальні ракети. Йому було 23 роки. Бійця поховали поряд із дідом, який воював у лавах УПА.
Юрій Колесник — родом із Дубровиці, що на Рівненщині. Ріс у багатодітній родині разом зі старшим братом та двома сестрами і був патріотом зі шкільної лави.
«Пам’ятаю його змалку. Юра завжди був веселий, і очі світилися. Ми з його старшим братом навчалися в паралельних класах. Той був серйозним і зосередженим хлопцем (згодом став священиком), а Юра — навпаки живчик. Він ріс патріотом. Родина Колесників патріотична й набожна. Дід Юрія воював в Українській повстанській армії. Його радянська влада засудила на 10 років заслання, — розповідає заступник голови Дубровицької районної ради Олександр Задорожний. — Пригадую, коли Юра навчався в ліцеї, просився, щоб ми його брали на політичні акції. Я тоді відмовляв. Усе-таки він був надто юним. А тепер, дивлячись на те, який шлях Юра собі обрав, навіть шкодую. В його загибель не вірилося. Навіть коли назвали прізвище, хотілося думати, що це хтось інший».
Після школи Юрій навчався в професійному ліцеї. А потім вирішив піти в армію. 2013 року він підписав контракт. Був у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади. Брав участь у виведенні військ ЗСУ з Іловайського котла. 2014-го був контужений. Після повернення з фронту Юрій Колесник вступив до Академії сухопутних військ у Львові, але згодом знову пішов на фронт. Виконував бойові завдання в Луганській та Донецькій областях. 29 листопада 2015 р. Юрія Колесника нагороджено медаллю МО «Захиснику Вітчизни».
«У тому батальйоні, де служив Юрій, я був із серпня. Почув про нього від побратимів. Вони розповідали, що Юрій дуже майстерно малює. Він робив патріотичні татуювання. Казали, працював із душею. Тому до нього зверталися, приходили. Мабуть, художній хист у Юрія від батька, який пише ікони, розмальовує церкви, — розповідає капелан Олег Заболотний. — Я запам’ятав Юрія Колесника відчайдухом. Він був дуже своєрідним. Ішов на контакт, був урівноважений. Але як військовослужбовець роботі віддавався повністю. І свою справу знав добре. Він, зокрема, проводив розвідку місцевості. А для цього потрібна неабияка сила волі. Насправді на це не кожен би пішов. Бо то дуже важко і страшно, коли приходить ніч, коли опускається туман і навколо нічого не видно, а хлопці йдуть у розвідку, встановлюють «світлячки» і подають сигнали іншим... Юрій підірвався на ворожій міні. А вона дуже важка. Після такого вибуху людину розриває. А тіло Юрія знайшли і повезли додому. Для цього треба мати в Бога заслугу.
Узагалі дуже важко привозити батькам тіло їхньої дитини. Це велике горе. Ми коли їхали в Дубровицю, хлопці переживали, як воно буде. І мене вразило, як загиблого зустрічали люди. Я не бачив такої дружної спільноти і такого ставлення. А ще я не забуду слова Юрієвого батька. Чоловік сказав, що його син загинув із чистою совістю і з гордістю, як справжній патріот, який захищав свою державу. А ще він розповідав, що Юрій вдався характером у діда, який воював у лавах УПА.
Таких хлопців мало. Є ті, що свою роботу виконають, але більшого не зроблять. А Юрій був здатний на це «більше». А ще він був дуже щирим».
