ФСБ і ГРУ не вгамовуються
Схоже, уроки справи Скрипалів Кремль нічому не навчили. Щойно ще один послідовник справи Петрова і Бошірова засвітився, причому вкрай невдало і з трагічними наслідками. На цей раз жертвою державного кілера став Зелімхан Хангошвілі, етнічний чеченець з грузинським громадянством, родом з Панкісської ущелини. За деякими даними, під час війн Чечні з Росією Зелімхан був одним з чеченських польових командирів, а в 2001 році повернувся в Грузію. У 2008 році він збирав добровольців з Панкісської ущелини для участі в бойових діях на боці Грузії під час п'ятиденної війни з Росією, але тоді вони так і не встигли повоювати. Чим саме Зелімхан Хангошвілі особливо насолив російським спецслужбам, достеменно невідомо, але, скоріше за все, мова йшла про щось дуже серйозне, якщо, оголосивши чеченця в розшук ще у 2002 році за підозрою в тероризмі і зв'язках з «Аль-Каїдою», без будь-яких доказів, російська сторона в подальшому неодноразово намагалася його ліквідувати. У серпні 2012 року Зелімхан став відомим тим, що він грав роль посередника в переговорах, коли влада Грузії розгорнули спецоперацію, переслідуючи озброєних бойовиків, які проникли з Дагестану на грузинську територію і взяли в заручники кілька місцевих жителів в ущелині Лопота. Тоді переговори закінчилися провалом. В ході зіткнення загинули троє грузинських поліцейських і семеро бойовиків, а інших депортували до Туреччини. Як розповідав Радіо «Свобода» брат Зелімхана Зураб Хангошвілі, ще до 2008 року російські спецслужби в співдружності з кадировцями намагалися організувати викрадення Зелімхана і вбивство Зураба, але змова була розкрита, і двоє російських агентів були заарештовані. У 2015 році автомобіль Зелімхана був обстріляний, але Хангошвілі на цей раз залишився живий. У 2016 році він попросив притулок в Україні, але й там продовжував отримувати погрози. Тоді Зелімхан перебрався до Німеччини, де просив політичного притулку, проте не отримав його. Там і настала розв'язка.
23 серпня, якраз в 80-ту річницю підписання пакту Молотова - Ріббентропа, коли Зелімхан обідав перед п'ятничної молитвою неподалік від мечеті, в парку Моабит поруч з Рейхстагом, вбивця вистрибнув з-за кущів (за іншою версією, під'їхав електровелосипедом - піклується про екологію!) і зробив три постріли. Дві кулі потрапили Хангошвілі в голову і одна в плече. Він помер на місці. Вбивця на електровелосипеді доїхав до річки Шпрее, поклав в пакет свій 9-міліметровий «Глок» з глушником і кинув у воду разом з перукою. Потім, кинувши наостанок електровелосипед в воду Шпрее, кілер пересів на більш традиційний і менш екологічний мопед і спробував сховатися. На його біду, двоє школярів помітили, як невідомий позбувався кілерських атрибутів, і тут же повідомили в поліцію. Вже через кілька хвилин нвдалого вбивцю затримали, коли він, уже піший, намагався загубитися в натовпі туристів. Після арешту кілер відмовився давати свідчення, заперечував свою причетність до вбивства Зелімхана Хангошвілі і зажадав зустрічі з російським консулом. Втім, відмова визнавати провину у вбивстві вже нічого не могла змінити в становищі кілера. Поліція дістала з води пістолет, перуку і електровелосипед. На всіх цих предметах напевно залишилися біоматеріали вбивці. Та й свідків злочину досить. А ось далі починається найцікавіше.
Як встановило спільне розслідування The Insider, Bellingcat і Der Spiegel, кілер прибув до Німеччини через Францію з щойно надрукованим закордонним паспортом на ім'я Вадим Андрійович Соколов, з датою народження 20 серпня 1970 року. Але насправді такої людини не існує ні в одній базі даних, включаючи бази російських внутрішніх і закордонних паспортів. Не живе він і за вказаною в заяві на візу адресою в Петербурзі. Паспорт же мого уявного однофамільця зовсім свіженький, що називається, з пилу, з жару. Він датований 18 липня 2019 року і був виданий всього за 10 днів до запланованої поїздки до Франції. Якщо лже-Соколов був відсутній в паспортної базі даних РФ, через російський паспортний контроль він міг пройти тільки за сприяння співробітників ФСБ. Якщо ж раніше він в базі був, а після арешту (або прямо відразу після проходження прикордонного контролю) був звідти видалений, то зробити це могли тільки співробітники ФСБ. Ми не знаємо, за дорученням якої саме спецслужби, ГРУ або ФСБ, діяв кілер, та це й неважливо. Не викликає сумнівів, що з ФСБ він так чи інакше був пов'язаний, як пов'язані були з даним відомством в плані отримання паспортів кадрові офіцери ГРУ Чепіга-Бошіров і Мишкін-Петров. І той факт, що французьке консульство, не кліпнувши оком, видало багаторазову шенгенську візу по свіжоспеченому (але не біометричному!) паспорту людині, яка раніше ніколи не виїжджала з Росії, змушує припустити наявність в консульстві засланого козачка.
Історія лже-Соколова показує, що після гучного провалу зі Скрипалями російські спецслужби спробували змінити тактику. Оскільки всі колишні закордонні паспорти, які видавалися співробітникам спецслужб, виявилися засвіченим, оскільки видавалися через одну і ту ж певну установу і легко ідентифікувалися за номерами паспортів і баз ГИБДД, вирішили спробувати використовувати паспорти-одноденки, які кілери та інші агенти використовують тільки один раз , щоб більше з даними паспортом ніде не світитися. Правда, виникає питання, як з такими незайманими паспортами отримувати візи в серйозні країни (або у всіх іноземних консульствах в Росії є заслані козачки). Ну, а після виконання завдання агенти мали якомога швидше покинути місце злочину, що і збирався зробити лже-Соколов. Дуже характерно, що цей кілер має татуювання у вигляді пантери і корони на лівому плечі і змії на руці нижче ліктя. Співробітники ФСБ та ГРУ таких татуювань собі не роблять, вони більше характерні для кримінальних авторитетів середньої руки. Цілком можливо, що вбивця Зелімхана їм і є. Також можливо, що на цей раз ФСБ або ГРУ використовувало ту ж схему, як і під час одного невдалого замаху на Бориса Березовського в Лондоні, про який розповів Олександр Гольдфарб. До опального олігарха планували підіслати чеченця з багатим кримінальним минулим, який повинен був убити Березовського, а потім здатися поліції, заявивши, що вбив Бориса Абрамовича через ревнощі (або через особисті неприязні стосунки), відсидіти «десятку» в комфортабельній британській в'язниці , а потім повернутися в Росію за солідним гонораром. У разі ж відмови виконавцю погрожували більш солідні терміни в куди як менш комфортабельних російських в'язницях. Тоді кілер був спійманий ще до того, як встиг здійснити задумане, і британська влада обмежилися тим, що вислали його з країни. Не виключено, що лже-Соколов - з кримінальників, може бути - і з чеченців (тоді на нього могли тиснути і люди Кадирова), і його шантажем і високим гонораром переконали здійснити замовлення на Зелімхана Хангошвілі. Мовляв, краще, відсидіти 15 років в затишній німецькій в'язниці, де навіть засуджених за державну зраду, за хорошу поведінку на вікенд відпускають до сім'ї, ніж гнити на довічне в «Білому лебеді». Ось тільки здаватися німецькій владі «лже-Соколов» не збирався. Не виключено, що кадровим співробітникам російських спецслужб більше завдань на вбивства за кордоном давати не будуть (хіба що в найвідповідальніших випадках), а будуть наймати одноразових кілерів з кримінальників. Їх в разі провалу навіть вбивати не треба. Більше, ніж слідство і так знає, вони все одно нічого розповісти не зможуть. І, зрозуміло, ніяких «новачків» та іншої новомодної екзотики. Набагато надійніше традиційні ніж, пістолет, кастет, в крайньому випадку - снайперська гвинтівка. Залишається сподіватися, що німецький суд не обмежиться символічним терміном або простою висилкою кілера, а дасть йому на повну котушку.
