«Арсенал»: ігри патріотів
Як стало відомо, Петро Порошенко затвердив новий склад Ради з питань розвитку культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький Арсенал». Відповідний указ розміщено на сайті глави державиОтже, Раду очолить голова Адміністрації Президента Борис Ложкін. Його формальними підлеглими стануть його ж заступник в АП Ростислав Павленко і віце-прем’єр Геннадій Зубко, екс-міністр культури Євген Ніщук, медіа-експерт, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Катерина Котенко, екс-депутат Верховної Ради Олександр Бригинець, радник Президента Ігор Гринів, професор Українського католицького університету, історик Ярослав Грицак, художники Іван Марчук, Павло Маков і Олександр Ройтбурд, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Андрій Мелешевич, театральний режисер і продюсер, керівник театру-студії «Дах» Владислав Троїцький та один із найбагатших людей України, засновник мистецького центру Віктор Пінчук.
Ця Рада існує вже не перший рік. Наприклад, попередній склад був затверджений Януковичем 2011 року, і тоді там фігурували не менш цікаві постаті: екс-президент України Ющенко, його брат Петро Ющенко, екс-міністри культури Михайло Кулиняк і Юрій Богуцький, народний депутат Ганна Герман, вочевидь як «государеве око».
Наталія Заболотна, генеральний директор державного підприємства «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал» з травня 2010 року, у своєму коментарі «Дню» зазначила:
— Я покладаю великі надії на те, що новостворена Рада з питань розвитку «Мистецького Арсеналу» буде дійсно сприяти його розвитку і розбудові.
Втім, щодо конкретних імен Наталія Пилипівна була стриманішою:
— Звісно, у нас виникають запитання щодо критеріїв, за якими формувався список членів ради, але загалом ми налаштовані на конструктивну співпрацю.
Запитання, звісно, виникають.
З першого дня свого існування — 22 травня 2006 року — наш «український Лувр» («український Центр Помпіду», «український МОМА») став об’єктом політичних ігор і якихось химерних комбінацій, котрі мали до мистецтва дуже опосередковане відношення. Власне, і заснований «Мистецький Арсенал» був заради задоволення амбіцій тодішнього президента Віктора Ющенка, котрий на тлі повного провалу з обіцяними реформами бодай таким чином прагнув лишити після себе хоч якийсь слід в історії.
Причому сама передача будівель колишнього заводу під музей являла собою політичний жест: адже цю територію при Кучмі вже практично передали у володіння зятеві другого президента України — власне... Вікторові Пінчуку, який зараз благополучно увійшов до складу Ради.
Надалі будь-яке рішення щодо «Мистецького Арсеналу», аж до того, який саме ремонт проводити, викликало чималий галас, якщо не скандал, підживлюючи чийсь піар чи псуючи чиюсь репутацію. Апогею це досягло 25 липня 2013 року, коли під час підготовки до виставки «Велике й величне» від страху перед проросійською церквою Московського патріархату та візитом Віктора Януковича на виставку Заболотна особисто зафарбувала чорною фарбою мурал (настінний розпис у стилі стрит-арт) київського художника Володимира Кузнецова «Коліївщина: Страшний суд» і розпорядилася вилучити з експозиції полотно Василя Цаголова «Коктейль Молотова» (що Януковича від цих коктейлів зрештою не врятувало). Наступного дня заяви про звільнення на знак протесту подали заступник гендиректора Олександр Соловйов та шеф-редактор заснованого Заболотною журналу Art Ukraine Катерина Стукалова, а прямо перед входом на виставку міліцією на очах преси й відвідувачів вернісажу було розігнано нечисленний пікет громадських активістів, які протестували проти цензури.
Наслідком всіх цих борсань є те, що через 9 років після заснування «Мистецькому Арсеналу» так само далеко до українського Лувру, як і в перший день. Найбільше досягнення — зробили косметичний ремонт і провели каналізацію. Керівництво весь час скаржиться на нестачу коштів. Тепер ось — химерна рада.
Навіть не кажучи про те, що до її складу входять люди, котрі взагалі не мають досвіду роботи в культурній галузі (ті ж Зубко або Ложкін) або ті, хто, м’яко кажучи, не сприймає актуальне мистецтво (маю на увазі Марчука) — а профіль «Арсеналу», нагадаю, це саме актуальне мистецтво. Тепер додається явний конфлікт інтересів — коли у керівний орган введено Віктора Пінчука, котрий, як ми бачимо, мало того, що є засновником конкуруючої структури, та ще й претендував на «Арсенал» як такий. Хотілося б почути думку самого Віктора Михайловича — якими мотивами він керувався, даючи згоду на призначення, а ще цікавіше — зрозуміти, чого домагаються ті, хто лобіював саме такий склад.
З певністю можна сказати: розвитку «Мистецького Арсеналу» цей новий тур ігор патріотів навряд чи сприятиме.