Братерство
Свою історію треба знати.
Над цією декларацією не часто замислюються навіть ті, хто її проголошує. Але історію справді треба знати.
Ось, наприклад, один із міжнаціональних сюжетів, якими було багате ХХ століття в Україні. Про нього мені розказав відомий канадсько-український історик, дослідник теми Голодомору Роман Сербин під час нашої зустрічі в Монреалі (повний текст інтерв’ю з паном Романом незабаром читайте в «Дні»):
«Два роки тому ми організували виставку про перший Голод в Україні. Він мав місце у 1921 — 1922 роках, так само і на Поволжі. Різниця з Голодом 1932 — 1933 років була в тому, що тодішнє керівництво СРСР — тобто Ленін — визнало його і просило допомоги з Заходу. Як наслідок, заохочували документування, робили фотографії, знімали фільми. Збереглося багато матеріалу. Проте, був таки виняток. Ленін не хотів пускати допомогу в Україну. Там теж, як 1932-го, забирали збіжжя, але 1921-го в Україні голод мав регіональний характер, охоплював наші південь і схід таким чином, що однаково страждали і село й місто, зокрема Одеса й Катеринослав, які мали високий відсоток єврейського населення. У багатьох євреїв були родичі на Заході. Вони, власне, і здійняли тривогу. Треба зазначити, що більшість допомоги йшла зі США: там існував American Jewish Joint Distribution Committee («Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет»), який виник під час Першої світової, і був частиною ARA — American Relief Administration («Американської адміністрації допомоги»), яка помагала на Волзі. «Джойнт» домігся від ARA відправлення комісії в Україну, ті з’їздили, все побачили і натиснули на радянський уряд, тож врешті Ленін дозволив доставляти допомогу в Україну теж. І найбільша допомога надійшла від «Джойнту». Вона надходила в міста з єврейськими громадами, але була відкритою для всіх, так що користували нею і євреї, і українці».
Ще кілька цифр з Інтернету. У середині липня 1922 року «Джойнт» годував лише в Україні 800 тисяч дітей щоденно. В розпал голоду «Джойнт» годував до двох мільйонів людей в Україні та Білорусі. Радянський «Єврейський громадський комітет» за сприяння «Джойнту» 1922 року надав допомогу 132 тисячам дітей у сиротинцях, школах, дитячих садах, лікарнях, поліклініках.
Можна, звісно, додати інші факти, з інших часів і обставин, але й цього цілком досить, щоб дійти однозначного висновку: кожний, хто дозволяє собі антисемітські висловлювання — надто ж публічні — або невіглас, або трохи несповна розуму.
Переважної більшості співвітчизників це, на щастя, не стосується.
