Iдеологія доброчинності
Хрущовські реформи з їх примарними комуністичними перспективами досить швидко дали зримий результат. Пам’ятаю з якою радістю наша сім’я з комуналки в центрі переїхала до хрущовки, на тоді віддаленій Лук’янівці. Дратувала лише низька стеля. Потім іронізуючи над насправді потрясаючою зміною побутових умов величезної кількості людей, казали що Микиті Сергійовичу вдалося з’єднати ванну з туалетом,але не вдалося з’єднати стелю з підлогою, а головне не відбулося виведення гібриду корови і ведмедя, аби влітку давав молоко, а зимою сосав лапу. А серйозно, те що середня тривалість життя чоловіків під час відлиги збільшилася на 3 роки.
І це просто завдяки романтичній надії на скорий прихід світлого майбутнього.
Горбачовська перебудова з госпрозрахунком, кооперативним рухом, прямим закликом до самовиживання абсолютній більшості людей прищепила повагу до будь-якої роботи, особливо в галузі торгівлі всім, всіма і всюди. Пам’ятаю, як за проданий підфарбовуючий шампунь на польському базарі купував дитині йогурти, банани, ківі, та незабутньо яскравий акт урочистого спалення «кравчучки». За комуністичної ідеології, фразерської любові до громадянина, реформи мали виразний суспільно-об’єднувальний пафос. Люди розуміли їх коротко перспективні і віддалено-райдужні профіти.
Щодо реформ до яких вдається нинішня влада, то ніякого зрозумілого сенсу, крім досягнення завдяки їх деклараціям чергового траншу МВФ, народ в абсолютній більшості не розуміє.
Але вже відчуває збіднення, а страх за майбутнє веде до паніки та зневіри.
Звичайно все переживемо. Як казали пращури — нас і лопатою не доб’єш. Але є речі страшніші за побутові негаразди. І це втрата віри у нещодавно відстояні на Майдані ідеали, взагалі втрата потягу до ідеалу. А без цього відсихають крила духовності, ті самі крила які підняли наш народ, нашу країну до вершин людської гідності.
І не дай Боже з висот духу скотитися до громадського збайдужіння. Для цього потрібно терміново широко-масштабно, на повні груди задекларувати ідеологію нової України. Її потужність, ефективність продемонстрував волонтерський рух. Це ідеологія доброчинності. Так, добродії і добродійки, саме наша доброчинність виявилась потужною зброєю. Наша людяність, співчуття, щедрість душі лякають, оспіваного лідера сусідньої держави і надихають її патріотів. До речі, мали б вони нині такий голос Майдану, як Євген Нищук у нас, думаю їх багатолюдні марші помітно употужнилися громадським чуттям любові, яке помітно додає наснаги.
У нас сьогодні дефіцит на лідерів реформ. Людей які здатні їх корисність довести і на їх виконання завести. Чи можуть реформи бути ефективними, або навіть просто відбутися, якщо в них не бере участь народ?
Який взаємовплив між інформацією про реформи і думками громадян?!
І взагалі, якою буде наша омріяна Україна! Адже аби реалізувати свої мрії, їх перш за все треба сформулювати.
Президент США Томас Джефферсон, якого зображено на дводоларовій купюрі (американці воліють зберігати її в гаманцях на вдачу), головуючи в комітеті з написання Декларації незалежності США, наполягав аби в ній якомога частіше використовувалося слово «щастя».
Ідеологія доброчинності, яка серед фундаментальних принципів має вміння прощати, мужність каятися, талант чути, радість творіння добра — потужний інструмент у побудові щастя нашої країни.
Скажете — занадто романтично. Ну що ж, це привілеї моєї професії — мріяти, фантазувати, марити і тішитися, якщо хоч би якась частка задуму виповнилася талановито.
