Мирний вечір
Влітку в Дніпрі добре. Можна прогулятися ввечері після дощу проспектом Яворницького, податися на Монастирській острів, пройтися по веселому маршруту вулиця Магдебурзького права-Харківська-Січових Стрільців. Або зазирнути в свій улюблений клуб на вечірку драм-н-бейса, що означає “барабани й бас”. Так, мабуть, можна охарактеризувати майже всю танцювальну електроніку, але драм-н-бейс таки найбільше відповідає визначенню: це дійсно навала тріскучих, розсипчастих, дзвінких ритмів, підпертих виразними басами. Мені ця музика не близька. Але починаю танцювати майже одразу. Бо під те, що звучить у цьому місці і в цей час, не танцювати неможливо. Бо таких запальних барабанобасів я ще не чув.
Заодно розумію, в чому принада саме цього стилю. Він не такий стрімкий, як надпопулярний транс, але під транс, при всій його шаленій швидкості та барвистих спецефектах, узагалі можна застигнути в звуковій прострації. А хороший драм-н-бейс саме наказовий, навіть фізіологічний, він змушує тебе гарцювати, витанцьовувати, стрибати.
Грає цю всю красу такий моцний хлопець. Коли сет закінчується, він виходить з-за пульту, і виявляється, що в нього замість однієї ноги – протез.
Морпех, воював під Водяним, “300 метрів від п***расів”, підірвався на міні. До війни теж був діджеєм, але в цьому клубі, по суті, знайшов необхідну реабілітацію, виріс як музичний професіонал.
Підходжу, дякую, перекидаємося кількома словами. Біля клубу ростуть ялини, стоять столики, юрмиться молодь, затишно.
Раптом в глибині двору бабахає. Сильно. Всі здригаються. В діджея-морпеха ходять жовна. На кілька хвилин він - утілений ПТСР. Його ледь утримують, щоб не пішов “розбиратися”. Переполох потроху стихає. Причина з’ясовується швидко.
Виявляється, у сусідній будівлі є офіс однієї неспокійної молодої людини. Коли напала Росія, людина хотіла піти добровольцем, але не взяли за станом здоров’я. Тоді людина повела власну війну. Знаходить через спеціальну програму шанувальників “русского міра” та іншу вату і зав’язує з ними відеодуелі. Інколи й по телефону видзвонює. Висміює та знущається, свариться та кричить. Називає себе кіберсолдатом.
Під час отакого віртуального двобою нерви й не витримали.
Добре влітку в Дніпрі. В прифронтовому місті.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, “День”, Дніпро-Київ
