Незалежне тестування
У Києві триває підготовка до ЛГБТ-прайду; офіційна назва — «Марш рівності»
Галас довкола події набагато менший, ніж 2013 року, коли Марш — уперше в історії України — вдалося провести. Але моральним стерилізаторам все одно не сидиться на місці. З’являються заяви — цього разу на сайті «Правого сектору», що, з огляду на ідеологію групи, не дивно. Там є весь звичний набір банальностей, стереотипів і відвертих дурниць: «Содомітські шабаші у Києві неприпустимі! На інтернет-ресурсах, що належать різним дегенеративним середовищам, з’явилися повідомлення, що так звані «ЛГБТ-активісти» на початку червня 2015 року планують провести у Києві низку заходів, спрямованих на виправдання, легітимізацію і пропаганду гомосексуалізму та інших статевих збочень /.../ Ми, бійці 13-го ЗБ ДУК ПС, разом з іншими націоналістами зробимо все від нас залежне, щоб не допустити у Києві цього содомітського шабашу... ми маємо фронт усередині країни... боремося як проти московської агентури, так і проти низки суспільно шкідливих явищ — наркоторгівлі, нелегального грального бізнесу, корупції. Не є винятком і пропаганда статевих збочень, які необхідно лікувати, а не популяризувати... «ЛГБТ-активісти» прагнуть не просто назвати хворобу нормою, а й зруйнувати будь-які традиційні уявлення про людину».
Ну і так далі, й таке інше; погрожують «дегенератам», обіцяють протидіяти «ліберальним екстремістам», мріють про державу, яка «дбатиме про суспільну мораль і боротиметься проти хворобливих явищ» (божечки, що ж це за «Комсомольська правда» 1984 року, що за совок такий!). І якби тільки ЛГБТ: правосекторна інквізиція вже береться керувати мистецтвом — нещодавно погрожували Конгресу рисувальників у Івано-Франківську, змусивши переробити (тобто знищити) один із творів.
До речі, щодо «Комсомольської правди» зауважте, наскільки пристрасно професійні українці солідаризуються з кремлівським режимом: «пропаганда гомосексуалізму» — пряма цитата з тамтешньої офіційної риторики, там навіть кримінальну статтю з таким формулюванням ввели. Ще зворушливіше виглядало єднання промосковських православних фанатиків та вітчизняних націоналістів позаминулого року, коли вони спробували атакувати згаданий гей-прайд: відрізнити перших від других було практично неможливо.
А втім, за останні півтора року багато змінилося. Спроби встановити путінські порядки в Україні зазнали краху, тож наші доморощені саванароли використовують добровольців як останній аргумент. Слабенько. Якщо мають на увазі ветеранів фронту, які бачили справжню кров і справжню смерть, то в їхній напад на групу мирних маніфестантів складно віриться. Якщо ж це та ультраправа публіка, що доблесно воює з робітниками автозаправок, то це ніякі не добровольці, а звичайні бандити. А з бандитами мають розбиратися правоохоронці, котрі, сподіватимемося, виконуватимуть свої обов’язки.
Загалом, спростовувати гомофобну маячню — справа невдячна: раціональні аргументи на параноїків не діють. А питання «чи за це билися на Майдані?» має однозначну відповідь: так, і за це теж. За те, щоб будь-яка група громадян, зібравшись мирно та без зброї, могла висловити свої переконання. І щоб ніякі політичні угруповання не наказували, що нам малювати, що писати, за що чи проти чого виступати. На тому Європа й стоїть, а ми все ж таки йдемо в Європу, як би «Правому сектору», «Свободі», «Новоросії», Московському патріархату та особисто Путіну не хотілося протилежного.
Тож головне питання звучить трохи інакше: чи легше провести ЛГБТ-прайд в Україні після Євромайдану, ніж в Україні Януковича?
Побачимо у найближчі дні.
