«Повага краще, ніж увага»

Дмитро Десятерик

08 березня, 11:48

ДОКУМЕНТ СПОТИКАННЯ

Цьогоріч головною вимогою Маршу була ратифікація Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, відомої більше як Стамбульська конвенція — міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі, Туреччина. Метою Конвенції є запобігання насильству, захист постраждалих і «покінчення з безкарністю злочинців»

Конвенція характеризує насильство проти жінок як порушення прав людини та форму дискримінації. Країни мають виконувати забезпечення належної сумлінності заради попередження насильства, захисту постраждалих та провадження справ над злочинцями. Визначаються й детально уточнюються види правопорушень, що характеризуються як насильство проти жінок. Країни, що ратифікують Конвенцію, мають криміналізувати психологічне насильство (те, чого ми наразі не маємо), переслідування (сталкінг), фізичне насильство у всіх його формах, сексуальне насильство, включаючи всі сексуальні активності з особою без її згоди, примусовий шлюб, жіноче обрізання, примусовий аборт і примусова стерилізацію. Для цього країни-учасниці зобов'язуються внести принцип рівних прав між жінками та чоловіками до своїх конституцій чи законодавства та скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.

Наразі Конвенція повністю введена в дію в 34 країнах – зокрема, майже у всій Західній Європі та в Туреччині. Україна підписала документ ще за Порошенка, проте досі його не ратифікувала. Проти  - в зворушливій (як на формально світську державу) єдності зі Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій виступає частина нардепів. Чому? Бо бачать у ратифікації «загрозу сімейним цінностям» і «пропаганду гомосексуальних шлюбів» через наявність понять «ґендер» та «сексуальна орієнтація». Яке страшне, неймовірне лихо. І як же ж ми житимемо. З гендером.

ПОДІЯ

Що відбувається кожного 8 березня?

На Михайлівській площі збираються жінки та їхні однодумці-чоловіки, що вимагають поваги та реального, а не лише задекларованого рівноправ’я. За кордоном поліції – помітно менші числом, але дуже галасливі й неадекватно агресивні опоненти з ультраправих організацій. Їхні гасла позначені, як правило, параноїдальністю різного рівня та посилені гучномовцями, прикріпленими до джипа, в кабіні якого сидить маніякально  балакучий борець з фемінізмом. У Маршу, на щастя – своя машина з потужнішим обладнанням і гарною музичною добіркою на додачу. Марш вирушає вниз до Майдану й потім через Європейську до Поштової площі, де й завершується. Щороку – один і той самий сюжет, але він ніколи не перетворюється на рутину. Це завжди весело й барвисто, винахідливо і творчо. Самі лише плакати й транспаранти, більшість з яких виготовлено та намальовано вручну, заслуговують на окрему експозицію.

Окремо слід згадати колону білоруських активісток, які несли плакати з іменами мінських політув’язнених – Марії КОЛЕСНІКОВОЇ, Дар’ї ЧУЛЬЦОВОЇ, Алли ШАРКО. Режим Лукашенка адресно переслідує саме жіночі організації, вбачаючи в них небезпечного ворога. Одна з білоруських сестер закінчила свою промову словами “У рэвалюцыі – жаночы твар” – “У революції – жіноче обличчя”, – підхоплену всією маніфестацією.

З інших цікавих акцентів – четвірка демонстранток на чолі ходи, вбраних як Соломія Крушельницька, княгиня Ольга, Леся Українка та американська науковиця, розробниця бортового програмного забезпечення для космічної програми «Аполлон», успішна бізнесвумен Маргарет Гамільтон.

І ще, звісно, маса зворушливих та яскравих деталей.

13-річне дівча, яке вперше в житті самостійно вийшло на акцію всупереч хвилюванню рідні.

Плакат “Мої плани на день:

1. Поцілувати Камілку

2. Вийти на Марш

3. Повалити патріархат

4. Поцілувати Камілку”

- і усміхнена власниця плакату, котра підкріплює слово ділом, цілуючи Камілку – обидві юні та прекрасні.

Ватман з написом “Не допомагаю з дітьми, а виховую та доглядаю наших дітей” в руках у діючого міністра фінансів.

І багато, багато іншого.

УТОПІЯ ТА АРГУМЕНТИ

Загалом, якщо хочеться зрозуміти, про що фемінізм, то Марш жінок – це найкраще наочне пояснення.

З різного роду регулярних публічних акцій у Києві ця, може, і не найбільша (хоча й немаленька – цьогоріч вийшло не менше 4000 людей), але вона, можливо, найбільше з усіх форм українського протесту – не тільки про теперішнє, а й про майбутнє. В якому набагато менше страху й насильства, набагато менше горя й образ, набагато більше радості та любові. Навіть сам по собі Марш жінок – це зібрання вільних, привітних, дружніх і дружних людей, чудових у своїй несхожості та розмаїтті. А хіба не таким, незалежно від переконань, всі ми хотіли б бачити українське суспільство? Так, це поки що схоже на утопію, але таку,  що на кілька годин у центрі Києва та ще в не менш ніж 10 українських містах стала реальністю.

Найкращим завершенням до цього тексту, на мою думку, є гасла, що несли учасниці й учасники Маршу.

Жінки хочуть почувати себе у безпеці поряд із чоловіками.

Час бути гучнішими.

Повага краще, ніж увага.

Я тобі не “киць-киць”.

Сам собі покиць-кицькай.

Ти неймовірна.

Місце патріархату – поруч з пам'ятниками Леніну.

Женщина! Патриархат – твой палач.

Під силуетами чоловічих вус і жіночих губ – «Ми рівні»

Без Герміони Гаррі і Рон загинули б у першій частині (це про “Гаррі Поттера” - ДД).

Не декретна відпустка, а доглядова праця.

Свободу слову вібратор.

Кінчаю, коли імплементують Стамбульську конвенцію.

Наявність матки не дорівнює бажанню мати дітей.

ХХІ століття. Часікі не тікають. Вони електронні (сарказм стосовно докорів на адресу бездітних жінок – “почему ты не рожаешь, часики-то тикают»). 

Берегиня сімейного вогнища? А може, просто неоплачувана робітниця?

Хто вам сказав, що ми слабкі?

I am my own muse (“Я сама собі муза”).

Я не муза, я творчиня.

Я вчилася 6 років не на прикрасу колективу.

Я не ваза і колектив не прикрашаю.

В руках у хлопця: “Чим я не окраса колективу?

Забула запитати, як я маю виглядати.

Сексизм – це рудимент.

Каждому сексисту – сюрприз в течение 40 секунд.

Кохайтеся, чорнобриві, та не з сексистами.

Свято вірю в анатомію жінок.

Я не з ребра, а ти – з піхви.

Хочу бути сама собі ціллю.

Люблю чоловіків, ненавиджу патріархат.

Патріархат мене не любить.

Вимагаю вакцину від патріархату.

У мене алергія на патріархат.

Big mother is watching (“Велика мати стежить”).

Чоловіки зробили цей день “святом жіночності”, бо легше подарувати той віник, ніж поважати жінок кожен день.

8 березня - не про квіти.

Sex, flowers & захищені права.

Квіти – клумбам. Права – жінкам (поруч з малюнком Лесі Українки, котра жбурляє букет мов коктейль Молотова).

Будь сама собі ціллю (цитата з Ольги Кобилянської).

Жінки – це більшість, яка живе на правах меншості.

Будемо святкувати, коли буде що святкувати.

Антиберегиня.

Республіка – це вона.

Не слабка стать.

Борщ готує той, хто хоче.

По-перше, мисткиня, а потім – дружина.

Кухня, церква, мода – це не є свобода.

Наука – це жіноча справа.

Горе не от ума, горе от стереотипов!

Подякую феміністкам за: виборче право, вищу освіту, репродуктивну свободу!

Рівні права для жінок – не означає менші права для тебе. Це не пиріг.

Сегодня тебе уступают место в метро, а завтра ты уступаешь свое рабочее место.

Членкиня краще, ніж член.

Прийшов за себе, за Юлю, бо вона на роботі, за Дашку, бо вона в Дніпрі з мамою та за Сашку, бо вона хворіє.

Я не хочу боятися бути сексуальною.

Я не річ.

Кожна жінка – супергероїня.

Моє тіло – моє діло.

Чужа вага – не твоє діло. Чуже тіло тебе не стосується. Просто закрий ї*ало і почитай “Міф про красу”.

Не твоя, а власна!

Я транс-жінка-феміністка. А чого досягли ви?

Все так погано, що навіть інтроверти тут.

Куди йти бездомним? Куди йти від домашнього насильства? Де наше доступне соціальне житло?

Если вы придерживаетесь нейтральной позиции в ситуации несправедливости, вы выбираете сторону угнетателя.

Жорстоке поводження з жінкою – непоправна шкода соціальній тканині суспільства.

Не хочу стискати ключі після сутінків.

Не соромно бути зґвалтованою, соромно бути ґвалтівником.

Нас не треба захищати – на нас не треба нападати.

Б’є – значить, стаття.

Б’є – значить, сяде.

Каждая третья женщина в мире - жертва физического и/или сексуального насилия. Что делать?

Насилля – не наша традиція.

Насильно сватати – це не порядок. Бити дівчат – це не традиція.

Мій виріз – не заклик до сексу.

Сексу – так, гендерному розриву в оплаті праці – ні.

Їй потрібна гідна зарплата, щоб піти від ґвалтівника.

Варто запам’ятати: мовчання – не знак згоди.

The future is female.

Які ще аргументи, любчику?