«Повернення в Царгород» – must read 2015 року
У Стокгольм я взяв із собою книжку "Повернення в Царгород", що нещодавно вийшла в бібліотеці газети "День". Читати її тут особливо повчально, бо Швеція є добрим взірцем тяглості власної традиції. У старих шведських храмах фундамент і підлога вимощені з плит, що були будівельним фундаментом старіших сакральних споруд, - і на плитах цих висічене стародавнє рунічне письмо. Цікаво походжати церквою, усвідомлюючи, що вона збудована на дохристиянському фундаменті.
У нас, в Україні, цього фундаменту немає – його наспіх залили бетоном, переконуючи, що первістки державності ми отримали аж у 1917, або - як максимум - у козацькі часи. Росії вдалося не просто вкрасти нашу історію, а ще й переконати довірливих гречкосіїв, що спадок Візантії належить Москві. Ніби це не Володимир хрестив Русь, і ніби це не наша еліта здійснила вибір на користь східного християнського обряду. Можна сперечатися, правильний це вибір чи ні, але поза сумінвом - він вплинув на нас, створив фундамент нашої свідомості, менталітету й культури. Ми прийшли до Візантії в час її розквіту й величі, прагнучи долучитися до високої цивілізації. І хочемо того чи ні, Орієнт у нашій натурі посідає винятково важливе місце. Зрозумівши й дослідивши це, станемо краще знати самих себе, станемо сильнішими, бо відчуватимемо під ногами міцний фундамент.
Влучно пише в передмові до видання головний редактор "Дня" пані Івшина Лариса: "Це - книга на виріст". Інтелектуальний виклик, розширення й поглиблення горизонту дискусії про нас самих. У нормальніших країнах такі амбітні проекти готують університети й академії наук, у нас же його втілила найкраща українська газета Щоденна всеукраїнська газета «День».
Сподіваюся, "Повернення в Царгород" розпочне тривалі суспільну й інтелектуальну дискусії, але вже сьогодні можна стверджувати, що ця книжка - найважливіший інтелектуальний продукт 2015 року. Must read.
