50 днів війни: деякі підсумки
Минуло 50 днів російсько-української війни. Можна підбивати деякі підсумки. За оцінкою українського Генштабу, за 51 день війни російські втрати склали близько 20 100 убитих. Також російською стороною втрачено 762 танки, що складає чверть від імовірно наявних у розпорядженні російської армії 3000 боєготових танків, і 163 літаки, що становить приблизно 54% від імовірно наявних у складі угруповання російських військ, що воює проти України, 300 винищувачів, штурмовиків та бомбардувальників, і приблизно одна шоста частина від імовірно наявних у Росії приблизно 1000 літаків відповідних класів. Крім того, Росія втратила 66 систем ППО, 371 артилерійську систему, 125 РСЗВ, 145 вертольотів, 1982 бойові броньовані машини, 138 БПЛА, 4 пускові установки ОТРК/ТРК.
Усі ці втрати не є критичними і не виснажують російські запаси. Критичними можуть бути втрати в людях, літаках та танках, оскільки тут російські ресурси досить обмежені. Останнім часом інтенсивність бойових дій зменшилася. Оскільки російська армія досі, внаслідок своєї переваги в людях та техніці, має ініціативу на полі бою, виходить, що російське командування вимушено обмежує активність своїх військ. Причина тут, безперечно, полягає не в миролюбності Путіна, а в виснаженні певних ресурсів. Тому все ніяк не може розпочатись анонсований російським керівництвом генеральний наступ на Донбасі. Відкладати його з будь-яких політичних причин у Москви немає жодних підстав. Навпаки, з політичних причин треба поспішати, оскільки Путіну до 9 травня життєво необхідний великий успіх у війні з Україною. А якщо генеральний наступ досі не розпочався, то шанси досягти успіху до призначеного терміну все зменшуються і зменшуються. Швидше за все, тут впливає нестача живої сили. Швидше за все, 20,1 тис. убитих росіян відповідає щонайменше 40 тис. поранених. Проте, як мені доводилося писати, точність оцінки російських втрат, зробленої Генштабом ЗСУ, перебуває у широких межах.
Зараз справжню кількість загиблих росіян можна оцінити від 14 000 до 26 000 осіб, а кількість поранених відповідно від 28 до 52 тис. осіб. У сумі кількість російських убитих та поранених можна оцінити від 42 до 78 тис. осіб. Ми вже припускали, що рівень втрат у 100 тис. убитих і поранених може змусити Путіна оголосити загальну мобілізацію, яка сама по собі є небезпечною, оскільки може спровокувати соціальні потрясіння. Зараз через падіння інтенсивності бойових дій, згідно з оцінкою Генштабу ЗСУ, російські окупанти втрачають лише близько 100 убитих на добу, тоді як у перші 12 днів вторгнення, за максимальної інтенсивності бойових дій, втрати російської армії оцінювалися в середньому по тисячі вбитих на добу. За збереження нинішнього рівня втрат для того, щоб досягти сумарних втрат у 100 тис. убитих та поранених, якщо виходити з мінімальної оцінки у 42 тис. загиблих та поранених на цей час, знадобиться ще 193 доби, тобто близько шести з половиною місяців . У разі генерального наступу рівень російських втрат, звичайно ж, різко зросте, можливо, до 500 убитих на добу, враховуючи, що наступ вестиметься на вдвічі меншому за протяжністю фронті порівняно з наступом у перші дні війни. Тоді за 12 діб нового генерального наступу втрати російської армії вбитими та пораненими можуть становити 18 000 осіб. Якщо потім рівень втрат знову повернеться до середнього рівня 100 убитих на добу, то для того, щоб сумарні російські втрати досягли 100 тис. убитих і поранених, потрібно ще 133 дні, або чотири з половиною місяці.
Але це все справедливо, якщо правильна наша мінімальна оцінка російських втрат. Якщо справжня величина російських втрат ближче до нашої максимальної оцінки, то після можливого 12-денного генерального наступу російських військ на Донбасі 100-тисячні сумарні втрати вбитими і пораненими можуть бути досягнуті вже за 33 доби. Думаю, що реальний рівень російських втрат ближче до моєї максимальної, а не до мінімальної оцінки. Тоді зрозуміло, чому Путін не поспішає з генеральним наступом на Донбасі. Навчений гірким досвідом перших тижнів вторгнення, він хотів би, у разі невдачі наступу, мати під рукою поповнення для відновлення втрат. Зараз може йтися лише про використання 134 тис. призовників чергового весняного призову в Росії. Зібрати їх навряд чи вдасться раніше кінця травня. Але новобранцям доведеться дати бодай двомісячну підготовку. Значить, у бій їх можна буде кинути не раніше серпня. Невідомо, скільки саме призовників вдасться призвати та скільки з них погодиться воювати в Україні.
Весняний призов у Росії - це зараз єдина альтернатива загальної мобілізації, якої Путін хотів би уникнути, розуміючи, що вона викличе невдоволення населення. А те, що росіяни, які навіть підтримують російське вторгнення в Україну, самі аж ніяк не горять бажанням йти воювати, доводить наступний приклад. Один із друзів мого сина все захоплювався: «От, ми такі круті, ми воюємо з Україною, нас тепер у світі всі поважатимуть і боятимуться!» Тоді син вирішив з нього пожартувати і сказав: «Слухай, начебто наступного тижня оголошують загальну мобілізацію. Ти як, підеш воювати? Друг одразу злякався: «Що ти! Ні, ні, ні в жодному разі! Я лікарняний візьму чи довідку медичну дістану!»
Втрати в танках не можуть поки що суттєво уповільнити терміни наступу на Донбасі. У російської армії залишається понад 2200 танків, і найближчим часом цієї кількості має вистачити. Щоправда, невідомо, чи всі вони перебувають біля українських кордонів. Можливо, для перекидання частини їх туди потрібен певний час. А ось втрати у літаках суттєві. Якщо російське авіаційне угруповання в Україні справді налічує 300 машин, то втрачено вже понад половину літаків. Звісно, українські оцінки російських втрат можуть завищувати їх. Але з огляду на те, що більшість втрат має відеофіксацію, завищення навряд чи може бути дуже великим. Але, незалежно від реальної чисельності російського авіаугруповання в Україні, можна не сумніватися, що вже втрачено більшість досвідчених пілотів. Тому кількість бойових вильотів із російського боку відчутно скоротилася. Але ця обставина не є критичною для можливого російського генерального наступу. Росіяни дедалі більше покладаються на ракети замість літаків.
Звичайно, російський наступ гальмується також весняним бездоріжжям. Час його закінчення передбачити важко: кінець квітня, середина або 20 числа травня. Але навряд чи саме бездоріжжя є основним стримуючим чинником російського наступу. На Донбасі достатньо доріг із твердим покриттям. Більшою мірою, здається, стримує Москву дефіцит людських ресурсів.
Президент Володимир Зеленський 15 квітня в інтерв'ю CNN заявив, що українські втрати за 50 діб війни складають – 3000 убитих та 10 000 поранених. Якщо порівняти ці дані з українською оцінкою російських втрат, співвідношення буде 6,7:1. Але втрати вбитими можуть бути занижені, оскільки не вся інформація про загиблих могла надійти до Генштабу. А ось кількість поранених зазвичай враховується повніше. Якщо припустити, що, як і в російській армії, в українській армії на 1 вбитого припадає 2 поранених, то кількість убитих у лавах ЗСУ можна оцінити в 5 тис. осіб. Якщо взяти мою мінімальну оцінку числа вбитих з російської сторони, співвідношення втрат буде 2,8:1, а якщо максимальну – то 5,2:1. Це свідчить про більш високу боєздатність української армії.
На морі найбільшим успіхом України стало потоплення російського флагманського ракетного крейсера «Москва». Це стратегічний успіх. На кораблі був пункт управління Чорноморським флотом. Тепер виникнуть проломи в його системі ППО, а про десант в Одесі російським адміралам доведеться забути. Частину українських військ, призначених для протидесантної оборони, можна буде використати для контрнаступу, метою якого має стати деблокада Маріуполя та звільнення Херсона.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
