Без прикриття
Розміновуючи українські території, в тилу ми розчищаємо шлях до влади тим, хто закладав міни в нашу державність
Сьогодні, у середу, після останнього дня верифікації відведених танків в зоні АТО починається відведення артилерії калібром до 100 міліметрів. Нагадаємо, що у вівторок відбувся черговий раунд переговорів тристоронньої контактної групи в Мінську щодо врегулювання ситуації на Сході України. Під час попередньої зустрічі минулого тижня йшла робота підгрупи з політичних питань, що не досягла суттєвих результатів у переговорах. У свою чергу, підгрупа з безпеки веде активну роботу в плані того, щоб забезпечити реальні принципи перемир'я. Можна стверджувати, що факт досить тривалого затишшя є результатом роботи саме цієї підгрупи.
У свою чергу, учасник політичної підгрупи переговорів Роман Безсмертний повідомив «Дню»: «Згідно з Мінськими домовленостями і останніми директивами, які надійшли з Парижа, і відповідно до позицій, висловлених на останніх зустрічах міністрами закордонних справ« нормандської четвірки», акцентується увага на тому, що окупована територія є українською. Тому вибори і будь-які акції там повинні проводитися виключно в українському правовому полі. Але це таке наше бажання. У підтексті розмов протилежного боку весь час вискакують речі, які свідчать про те, що вони намагаються створити квазідержаву. При цьому вони не знають, як це утворення буде співіснувати з іншими. Так само і під час переговорів у Мінську подібні фрази спливають усе частіше. Але поки говорити про їхню однозначну позицію я б не взявся».
З іншого боку, самі солдати на передовій у коментарях висловлюють свої побоювання щодо того, що техніка була відведена, відповідно піхота залишилася без прикриття танків і артилерії. На деяких ділянках фронту військові скаржаться на те, що наші позиції залишилися в дуже невигідному становищі, а в разі наступу ворога це може закінчитися для нас локальними оточеннями. Офіційні особи командування стверджують, що техніка відведена настільки, щоб у разі загострення ситуації можна було оперативно повернутися на попередні позиції. Побоювання щодо можливого наступу бойовиків не безпідставні. Наступного дня після проведення місцевих виборів і перед черговою зустріччю в Мінську на Донбасі було порушено перемир'я. Бандити вели вогонь з району Донецького аеропорту, перестрілки було чути в північній частині Донецька. По всьому видно, що така атака не була випадковою.
Ватажок бандитів «ЛНР» Ігор Плотницький розкритикував український закон про місцеві вибори і заявив, що ці вибори проведені з порушенням міжнародних стандартів і, відповідно, бойовики не погоджуються проводити вибори на окупованій території згідно з таким законодавством. Немає сенсу коментувати потік свідомості бандитів, які свої «вибори» проводять під дулами автоматів, але на подібні заяви варто звертати увагу в руслі готовності агресора до примирення.
Враховуючи факт обстрілу українських позицій в районі селищ Дослідне і Піски, можна стверджувати, що ворог розглядає перемир'я тільки як умовність. Бандити дійсно притихли на час виборів, але так було завжди. Українська сторона не активізувалася під час їхніх «виборів», бойовики ж зберігали спокій у момент наших виборів.
Якщо ж говорити про політичну складову процесу примирення в загальнодержавному плані і розглядати, наскільки сама Україна готова до пошуків консенсусу, не можна оминути увагою те, як проводилися місцеві вибори. На жаль, в цьому плані висновки не зовсім втішні, адже очевидно, що проведення таких виборів під час російської агресії і відчутної лихоманки усередині країни лише цементують нерозв’язані питання, а отже, пролонгують внутрішні хвороби. Ми готові до примирення. Але якою ціною? Наприклад, можливість голосувати для проросійського електорату на Сході та ігнорування переселенців, які тікали від російської агресії і знають, що таке російська «допомога», обурили понад мільйонну армію вигнанців. Європа і світ, правда, на такі речі просто не звернули уваги. Так само, як і на грубі порушення виборчого процесу на сході України, де історії з неправильно надрукованими бюлетенями стали спільним знаменником ігнорування елементарних виборчих норм. При цьому зазначимо, що в інших частинах нашої країни нічого подібного зафіксовано не було.
Наступного дня після виборів на одному з центральних телеканалів України з'явився Нестор Шуфрич і звинуватив нинішню владу в тому, що жодного злочинця зі «старої влади не було притягнено до відповідальності». Західному спостерігачеві, можливо, видасться, що перед громадськістю виступив патріотичний проукраїнський опозиціонер і активіст Майдану. Українцям же подібні спічі колишнього регіонала натякають на факт цинічного відновлення позицій проросійських сил після тисяч жертв і в умовах війни. Деякі подібну реінкарнацію називає «ціною миру». Заява Юрія Луценка про те, що нарешті на Сході порушено монополію колишньої «Партії регіонів», викликала скепсис, особливо після знакового обрання мером Харкова в один тур Геннадія Кернеса і проходження в місцеві ради від «Солідарності» колишніх регіоналів. Фактично зараз ми маємо офіційно закріплену схему кулуарного «договору». Далі - остаточні зміни до Конституції, а там і до виборів на окупованій території недалеко. Це і є тло Мінських домовленостей, де українська сторона як мінімум намагається знайти засоби припинення вогню і розчистити території від «відгомонів війни», яка ще довго буде нагадувати про російське пришестя вибухами мін. Але, розміновуючи українські території, в тилу насправді ми розчищаємо шлях до влади тим, хто міни закладав у нашу державність. У такому випадку без прикриття можуть залишитися не тільки наші солдати, а й Україна.
