Блокада: "за" і "проти"
Пригадую, як з початку агресії Росії проти України та війни на Донбасі після певної стабілізації фронту від української влади ми неодноразово чули обіцянки перетворити лінію розмежування на неприступний і закритий санітарний кордон - щоб та зараза "руского міра" й сепаратизму не поширювалася далі і щоб утримання тих захоплених територій стало непосильним для російського агресора. Але час минув, і насправді ситуація склалася дуже дивна як для війни.
На тлі постійних жорстоких боїв з контрольованими Росією бойовиками, одночасно з ними через лінію розмежування відбувається надзвичайно жвавий рух - і не лише людей, але й промислових партій товарів. І, окрім контрабанди, є санкціонований рух товарної продукції в обидва боки. Така неоднозначна для війни ситуація давно викликала в суспільстві запитання. І от останнім часом однією з найбільш резонансних суспільних тем стала блокада активістами шляхів сполучення території України з захопленими російськими терористами районами Донеччини та Луганщини. Думки в суспільстві щодо цієї акції різко розділилися.
З одного боку - ініціатори блокади мотивують свої дії вимогами до бойовиків відпустити усіх бранців-заручників та вважають аморальним дозволяти в умовах війни та загибелі товаришів будь-які оборудки з територіями, звідки йде агресія та смерть. Вони вважають, що тотальна блокада пришвидшить крах окупаційних режимів т. зв. "ДНР" та "ЛНР" і звільнення українського Донбасу від окупантів. З іншого боку, український уряд і частина депутатського корпусу спочатку заявляли, що блокада перш за все б'є по простих людях, які опинилися на підконтрольних бойовикам територіях, внаслідок чого будуть провокуватися антиукраїнські настрої. І що з тими територіями торгівля не ведеться, а відбувається "обмін", а працюючі там вугільні та інші підприємства перереєстровані в Україні і платять податки до українського бюджету. Тепер уряд ще й заявив, що без антрацитового вугілля, яке завозиться на Велику Україну з окупованих територій Донбасу, виявляється, українців чекає енергетичний колапс і вже забуті "віялові відключення" в умовах надзвичайного стану в енергетиці.
Ця політична та економічна дискусія, очевидно, ще далека від свого завершення. Але ситуація з блокадою вже має очевидний результат - вона як лакмусовий папір проявила усю реальну складність та неоднозначність ситуації, яка склалася. Виявляється, що зараз повна блокада тих територій з боку України неможлива технічно - адже вони поки що контролюють частину українсько-російського кордону і можливість прямих контактів із Росією, яка їх підтримує і утримує. Такі життєво важливі комунікації, як постачання води, газу й електроенергії, зараз проходять таким чином, що одночасно живлять і підконтрольні уряду території і захоплені бойовиками райони. Перерізати їх просто так неможливо - тоді залишаться без води, газу й світла території, де є влада України. У цьому зв'язку виникає велике запитання - за два роки стабілізації фронту виявляється, що практично нічого не було зроблено, щоб розірвати або принаймні відчутно зменшити цю залежність від дій бойовиків. А раптом вони отримають команду з Москви понищити всі ці комунікації - і що тоді?
Ще більше запитань викликає ситуація із загрозою нехватки електроенергії через відсутність антрацитового вугілля, що добувається на непідконтрольних територіях і ввозиться в Україну. Пригадую, що питання енергетичної незалежності від тих територій вже давно і неодноразово обговорювалося в суспільстві. Саме з цією метою були затверджені драконівські тарифи на електроенергію з ціною закордонного вугілля зо формулою "Роттердам+", які виходять з ціни вугілля 1730 грн за тонну. Всі енергогенеруючі компанії були зобов'язані закупити достатню кількість вугілля на цю зиму. Не далі як восени минулого року міністр енергетики України публічно заявляв, що в Україні є достатньо вугілля для проходження зими. І от тепер виявляється, що, за даними експертів, всі ми платимо за свою енергонезалежність через тарифи скажені суми, а олігархи продовжують ввозити в Україну вугілля з окупованих територій, яке вони там закуповують десь по 700 грн за тонну. На нас заробляють по тисячі гривень на кожній тонні вугілля, та ще й тепер лякають "віяловими" відключеннями через нашу залежність від того вугілля з бандитських "ДНР" та "ЛНР"! Оце так завели нас у капкан олігархів! А як же заяви про енергетичну незалежність? А якщо терористи самі перекриють нам постачання того вугілля? Що буде? Хто за це відповість? Чи не перекриють? А може, хтось упевнений, що таки не перекриють? Тоді на чому ґрунтується така впевненість і чому бойовики дозволяють транспортам з вугіллям пересікати лінію розмежування і заходити на територію України? Які домовленості, кого і з ким тут діють? І що буде, якщо в ОРДЛО буде виконана нова вимога бойовиків, аби всі ті підприємства були обов'язково зареєстровані в "ДНР"-"ЛНР" і платили туди податки? Хто відповість суспільству на ці запитання?
Ситуація з блокадою висвітлила головне - нам потрібна політична воля і термінова програма забезпечення незалежного існування і українського Донбасу, і України в цілому від життєвих комунікацій, які проходять окупованими територіями, і від вугілля звідти. Бо "договорняки" олігархів є джерелом постійної загрози. А особливо надмірна енергетична залежність цілої країни від волі одного пана з Донбасу, який, як спрут, вже обхопив чи не кожну українську родину своїми задушливими обіймами, очевидно, є питанням національної безпеки. Бо ця залежність вже стає критичною.
