Перейти до основного вмісту

«Червоні лінії» та «зелена політика»

08 березня, 17:05

«Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову». Щодня українці, коли йдеться про «закриття неба» над нашою державою, чують таку «пісню» у виконанні хору західних політиків. Як то кажуть, усе ті ж й усе те ж. Утім, в останні дні у цій «пісні» з’явилися деякі нові нотки, які можуть допомогти розкодувати її справжній зміст (чи бодай найголовніші складники цього змісту). А тому звернімося до цих «ноток».

НАТО не піде на закриття повітряного простору над Україною, адже це означатиме вступ у військовий конфлікт з Росією, що поставить під загрозу життя мільйонів європейців. Це заявила міністр закордонних справ ФРН Анналена Бербок в ефірі німецького телеканалу ARD. «Це означатиме, що літаки НАТО будуть обстрілювати російські літаки, це означатиме пряму участь НАТО в конфлікті… У нас є відповідальність за захист власного населення», - заявила Бербок і зазначила, що Альянс несе відповідальність за життя мільйонів європейців і не може ризикувати, щоби путінська війна в Україні перекинулася на інші країни та перетворилася на Третю світову, а тому західним лідерам «слід зберігати холодну голову», хоча докори президента України Володимира Зеленського «уражають прямо в серце».

Видається, Анналена Бербок не зрозуміла, якою концептуальною матрицею вона при цьому користувалася. Ні, я не про класичну догму щодо абсолютної першості ratio над emotio в усіх випадках (західноєвропейська філософія ХХ століття переконливо оскаржила цю догму, проте, як бачимо, вона знову на вустах політиків). Я про інше – про вилучення українців із числа європейців, із числа тих, хто потребує захисту. Це – також класичний уже поділ людей на тих, хто є Übermensch, і тих, хто є Untermensch. Українці опинилися, таким чином, у числі «унтерменшів». Ну, а далі в цій матриці логічним стає поділ європейців на категорії, на «перший клас» і «другий клас». Ясна річ, до «першого класу» належатимуть «істинні арійці», а до «другого класу» - ті, хто вступив до НАТО та ЄС після 1997 року і кого Путін ультимативно вимагає віддати йому на поталу. Переконаний, що Анналена Бербок свідомо не застосовувала цю матрицю, проте реально саме вона в критичний момент виплила з глибин її підсвідомості.

А ще очільниця МЗС ФРН сказала: події останніх днів показали, що для Путіна не існує «червоних ліній». І це правда. Але це визнання деконструює попередню заяву – мовляв, не можна «закрити небо» України, це спричинить війну з Росією, це «червона лінія». Спричинити таку війну (точніше, воєнну агресію РФ проти держав-членів НАТО) може зовсім інше: ялова, нерішуча реакція Альянсу на злочини російської армії на землі України та в її небі. Бо ж Путін і зараз (не без підстав) вважає Захід неспроможним завадити йому.

І, нарешті, Бербок (яка під час виборчої кампанії полум’яно агітувала за зупинку «Північного потоку-2»), нині обережно ставиться до ідеї повністю відмовитися від імпорту російських енергоносіїв – мовляв, до такого кроку «треба добре підготуватися».

Справді, треба. Проте чому ж Німеччина опинилася на російській «газовій голці»? І яким був внесок у це очолюваної нині Бербок Партії зелених?

Та про це дещо згодом. А поки що варто процитувати канцлера ФРН Олафа Шольца, який заявив, що постачання енергоносіїв з Росії не має бути під санкціями: «Наразі немає іншого способу забезпечити постачання енергії до Європи для виробництва тепла, мобільності, електропостачання та промисловості. Європа навмисно вивела постачання енергоносіїв з Росії з-під санкцій. Всі наші кроки розроблені таким чином, щоб сильно вдарити по Росії і бути стійкими у довгостроковій перспективі». Водночас канцлер, як пише Die Welt, наголосив, що федеральний уряд та його партнери в ЄС та за його межами вже кілька місяців повним ходом працюють над розробкою альтернативних джерел енергії. «Але це не відбувається за один день. Тому це було свідоме рішення з нашого боку продовжити діяльність комерційних компаній у сфері енергопостачання з Росією».

Його підтримав прем’єр Великої Британії Борис Джонсон: «Ми маємо розуміти, що неможливо за одну ніч позбавитися залежності від нафти і газу, навіть від російського. Жодна країна не може цього зробити. У Британії ця проблема менша, але всі країни в різному становищі». Тобто виходу немає, Європа й надалі закуповуватиме російські енергоносії (цим самим, додам я, фінансуючи російську армію, спецслужби і засоби тоталітарної пропаганди).

Справді: сьогодні ЄС (крім хіба що Франції та піренейських держав) не може відмовитися від масштабної закупівлі російських енергоносіїв. Справді: йде пошук альтернативних варіантів постачання енергоносіїв (США навіть готові «забути» про злочини венесуельського диктатора Мадуро в обмін на нафту). Але… Путін може бути спокійний: НАТО не закриватиме українське небо, бо у відповідь РФ перекриє газові крани. А це – страшна катастрофа Заходу, за масштабами схожа на т.зв. «обмежений ядерний удар». Принаймні, в уяві більшості західних політиків…

А тепер про те, хто довів Європу до такого стану, коли вона змушена «лягти» під Путіна і Ко. Найперше це, звісно, куплені за грубі гроші різноманітні політики (часом на посадах міністрів і навіть прем’єрів), які не втомлювалися повторювати, що всі газові контракти з Росією – це «просто бізнес». Ага, а добрива з попелу спалених у крематоріях нацистських концтаборів євреїв у такому разі також «просто бізнес»… А в другу чергу – це «корисні ідіоти», яких теж підживлювали радянські, а потім російські гроші. В першу чергу до таких «корисних ідіотів» належала Партія зелених ФРН. Спершу шалені кошти через низку проміжних структур туди вкладали східнонімецька ШТАЗІ та радянський КҐБ. Стратегічною метою тоді було не лише вивести американську ядерну зброю з ФРН, тобто істотно послабити НАТО, а й підірвати енергетичну незалежність Західної Європи, посадивши її на радянську нафтогазову «голку». Саме тоді на Заході почався демонтаж атомної енергетики. СРСР упав – а демонтаж АЕС продовжився. ФСБ і ҐРУ вміли добре працювати з наївними ентузіастами…

А між тим патріарх світового екологічного руху Джеймс Лавлок, якому нині 102 роки, ще у 2004-му опублікував статтю в The Independent, де закликав екологів відмовитися від протидії використовуванню атомної енергії, адже вона не виробляє парникових газів і є реальною альтернативою викопному паливу. «Тільки ядерна енергія може зупинити глобальне потепління», - резюмував Лавлок. А наступного року вчений заявив: «Я – «зелений», і я благаю своїх друзів у «зеленому русі» відмовитися від хибного заперечення ядерної енергії». Не послухали. А між тим Лавлок був видатним ученим і борцем за чисте довкілля вже тоді, коли Анналена Бербок ще не народилася. А днями Ілон Маск, якого нетреба представляти, заявив: «Сподіваюся, тепер цілком очевидно, що Європа має відновити роботу сплячих атомних електростанцій і збільшити вихідну потужність вже існуючих. Це "критично" для національної та міжнародної безпеки». Так, справді критично важливо. Проте скільки мине часу на втілення в життя цих ідей, навіть якщо вдасться подолати забобони та почистити екологічний рух від російської агентури?

Утім, я не вірю, що коли прийде тепло, Європа настільки залежатиме від російського газу, що не матиме змоги змусити Путіна не переходити «червоні лінії». Та чи вистачить на це мужності у європейських політиків?

Delimiter 468x90 ad place

Новини партнерів:

slide 7 to 10 of 8

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати