Чи й справді Надія Савченко є агентом ФСБ?
Звинувачення на адресу Надії Савченко – мовляв, її завербували росіяни, вона стала агентом ФСБ, вона працює на Кремль, її голосом говорить Путін, і таке інше – сиплються нині в Інтернеті, та й у друкованій пресі, як із роздертого мішка. Навіть розпочато збір підписів під офіційною петицією до президента, щоби позбавити її звання Героя України на цій підставі. Іншими словами, недавня улюблениця мільйонів українців утратила свою героїчну ауру, ба більше – в очах багатьох перетворилася на такого собі демона в жіночій подобі, який працює на державу-агресора за певні вигоди для себе.
І що цікаво: чогось Савченко звинувачують тільки в тому, що вона «стала агентом ФСБ». А чому саме цієї російської спецслужби? Чому не агентом ҐРУ (Головне розвідувальне управління Генштабу РФ)? Адже ҐРУ в багатьох відношеннях «контора» професійніша та небезпечніша, ніж ФСБ. І чому не агентом СВР (Служба зовнішньої розвідки РФ)? Теж спецслужба, причому така, яка вміє ховати від стороннього ока своїх агентів… Зрештою, чому не агентом ССО (Сили спеціальних операцій ЗС РФ)? Он під час анексії Криму ці сили себе дуже успішно проявили, і маскуватися під звичайних людей їхні працівники (поки не вдягли форму «ввічливих зелених чоловічків») теж добре вміють… Але ні: ФСБ, і саме ФСБ. Невже ж інші російські «контори» геть невідомі тим, хто так активно викриває підступну Надію Савченко?
Утім, усі російські спецслужби мають спільні риси і багато в чому спільні методи діяльності. Всі вони агентуру свою цінують, якщо це, звичайно, не «ватник» одноразового використання (а така публіка потрібна при масових спецопераціях). Ну, а коли йдеться про агентів, закинутих на «верхи» політичного життя іншої країни, то їх не лише леліють, а й іще і різними способами «прикривають» - щоб ті могли найбільш ефективно працювати. Хто – тихою сапою проводячи потрібні Кремлю політичні рішення через органи влади, хто – добуваючи таємну інформацію, хто – нашіптуючи потрібним людям ті чи ті ідеї, хто – заграючи з масами в ролі вождів різних рухів і партій проросійського ґатунку… Якщо уважно придивитися до політичного життя України та Європи, неважко побачити чимале число претендентів і претенденток на всі ці ролі.
Надія Савченко категорично не вписується в усталені форми діяльності російської агентури. Бо ж якби вона й справді була завербована якоюсь із російських спецслужб, то, враховуючи чималі політичні втрати Кремля за час ув’язнення Надії та судилища над нею, ніхто б не дозволив їй говорити та робити те, що вона говорить і робить. Бо ж хто «спалює» свого дорогого в буквальному сенсі слова агента дише за місяць? Хто дозволяє йому втрачати необдуманими заявами свою суспільну вагу і перетворюватися на ніщо?
Скажімо, помічену всіма мас-медіа тезу про те, що Путін – це одне, а народ російський – це зовсім інше (хоча як можуть бути «зовсім іншими» люди, для абсолютної більшості яких «національний лідер» Росії – бог, цар і герой в одній особі?) вона мусила би подати зовсім інакше. Мовляв, є Путін і та частина російського народу, яка сліпо йому вірить і йде за ним, є російські імперіалісти і навіть фашисти, але ж існують й інші росіяни, з якими нам немає чого ділити, нам із ними дружити і жити поруч, їх більшість, в цьому я переконалася на особистому досвіді, навіть серед тамтешніх силовиків є цілком пристойні люди, та й Путін може якщо не змінитися в позитивний бік, то, принаймні, крізь зуби погодитися на те, що влаштовуватиме й Україну…
Ну, а абсолютно неймовірні як на офіцера ЗСУ заяви Савченко взагалі не мала б виголошувати. Остання серед них, що днями прозвучала в Запоріжжі, зводиться до того, що мовляв, Україні президент не дуже й потрібен, можна і без нього. Але ж глава держави – це ще й Верховний головнокомандувач! А як без нього діяти війську? І друге: вождь КПУ Петро Симоненко вже багато років говорив те саме, і де тепер цей вождь разом зі своєю партією?
Список того, чого не може бути ніколи у разі, якби Надію Савченко справді завербували, можна продовжувати й продовжувати. Проте це аж ніяк не виключає іншого – що її можуть «вести втемну» і використовувати у своїх інтересах як російські спецслужби, так і відповідні фахівці на службі певних вітчизняних політиків й олігархів. Справді: популярність Савченко і довіра до неї напередодні її звільнення були відчутно вищими, ніж аналогічні показники у будь-яких інших українських політиків і громадських діячів. Що у цій ситуації вигідно Кремлю та названій місцевій публіці? «Спалити» тими чи іншими способами Савченко, причому якомога швидше, бо якщо в українській політиці стабільно вагоме місце займе незалежна від влади і «грошових мішків» людина з позитивною репутацією, вся конфігурація цієї політики може змінитися, і досить істотно.
Крім того, «спалення» (точніше, навіть «політичне самоспалення») Савченко водночас є й істотною дискредитацією всіх українських фронтовиків, усіх героїв опору російській навалі. І це знов-таки вигідне не лише Кремлю…
Як на мене, відразу по поверненні з Росії Надія Савченко не говорила таких відвертих дурниць, які трапляються у неї зараз, а головне, не висловлювала публічно взаємовиключних тверджень (що дуже дивно для офіцера, який має бути привченим віддавати накази, що сформульовані чітко й однозначно). Тож у тих, кому відомо про розробку ще в таємних лабораторіях КҐБ різних інструментів впливу на підсвідомість (суто психологічних, біохімічних, біофізичних тощо), – розробку, що була продовжена за часів Путіна, логічно виникає запитання: чи не бачимо ми наразі наслідки спроб використання цих інструментів? Тим більше, що майже два роки у російській в’язниці – це ледь не ідеальні умови для «перепрограмування» підсвідомості об’єкта чи, принаймні, закладання туди деструктивних «ментальних вибухівок» і відповідних «спускових гачків»… Така гіпотеза надзвичайно багато могла би пояснити у заявах і діях Надії Савченко, чи не так?
«Конспірологія!» - впевнено заявить хтось. Що ж, після Другої світової війни розмови про масове проникнення радянської агентури до владних структур і надтаємних воєнних проектів у США теж зневажливо оцінювали, й звали не те що конспірологією, а «полюванням за відьмами». І що в підсумку? Після публікацій документів радянських спецслужб, здійснених за останні двадцять років, з’ясувалося, що таких агентів було не 50, не 70, а понад 500! Звісно, більшість із них являли собою тодішній «офісний планктон», але були серед них і постаті вельми значущі, серед них (тримайтеся за стільці!) – автор проекту створення Міжнародного валютного фонду Гаррі Декстер Вайт…
Відтак, як на мене, ситуацію з непродуманими та суперечливими заявами Надії Савченко за останній місяць важко пояснити виключно властивостями її характеру; тим більше неможливо їх пояснити «вербовкою ФСБ». Отож варто замислитися над усім цим, і передусім – самій Надії…
