Філіппінський кейс
Президент Філіппін Родріго Дутерте дозволив військовим пристрелити його, якщо він пробуде на своїй посаді довше відведеного терміну. Про це він заявив під час відвідин військової бази.
«Якщо я залишуся на посаді довше терміну і захочу стати диктатором, пристрелите мене, я не жартую», – сказав Дутерте. Він зазначив, що військові не повинні дозволяти кому-небудь маніпулювати й змінювати Конституцію. «Це ваша робота – захищати Конституцію та громадян. Пам'ятайте, це – ваш святий обов'язок», – додав Дутерте.
Незадовго до цього прихильники президента в палаті представників Конгресу Філіппін виступили за скликання конституційних зборів і перехід до федеративного устрою держави. Вони планували прийняти нову Конституцію, в результаті чого парламентські вибори перенесуть з 2019 року. Крім того, буде переглянутий термін не тільки депутатів, а й інших чиновників, включаючи главу держави.
Думки філіппінської громадськості розділилися. «Я без вагань готовий заявити, що наша Конституція 1987 року, нехай і недосконала, бо досконалий тільки Бог, є найкращою в світі, кращою для нашої країни, не тільки для цього покоління, а й для наступного, ще не народженого покоління», – заявив колишній суддя Верховного суду Філіппін.
Дутерте неодноразово підкреслював, що не збирається залишатися на своєму посту довше терміну і може покинути його достроково. За чинним законодавством Філіппін глава держави обирається на загальних виборах на шестирічний термін. При цьому будь-який громадянин, який займав найвищу посаду більше чотирьох років, позбавляється права займати її знову. Дутерте був обраний у 2016 році.
Філіппінський президент відомий своїми скандальними висловлюваннями. Так, у листопаді 2017 року він зізнався, що, будучи підлітком, під час різанини вбив людину. Також він клявся вбивати чиновників, замішаних у наркоторгівлі, й пригрозив з'їсти печінки екстремістів.
МАГІЯ ТА ЗМІНЮВАНІСТЬ ВЛАДИ
Серед народів, ізольованих від зовнішнього світу і застиглих на ранніх етапах розвитку суспільства, існує звичай вбивати своїх правителів, як тільки вони починають старіти та хворіти. Роблячи це, люди вірять, що таким чином запобігають усіляким стихійним лихам і потрясінням.
Такі народи вважають, що життя і душа вождя магічним чином пов'язана з добробутом всього племені, а в разі його захворювання або старіння народ осягнуть всілякі нещастя. Тому вони обмежують правління свого володаря певним терміном, після закінчення якого вождя вбивають, щоб на його місце прийшов молодий і здоровий.
У стародавній Греції та Римі були обмеження на деякі посади. В Афінах жоден громадянин не міг бути членом Ради п'ятисот два терміни поспіль і більше двох термінів за все своє життя або бути главою Ради більш ніж один раз. У Римській республіці існував закон, що встановлює обмеження терміну поста цензора. Річні магістрати – народні трибуни, еділ, квестор, претор і консул – не могли переобиратися до закінчення певної кількості років.
У нинішній світовій практиці термін повноважень президента коливається від 4 до 7 років. Найменший термін – у глави Сан-Марино, іменованого капітаном-регентом. Він обирається на півроку, але Сан-Марино – парламентська республіка. На один рік обирається президент Швейцарії, проте він не є главою держави. Більшість же країн практикує триваліші терміни перебування правителів при владі.
На чотири роки обираються президенти США, Бразилії, Аргентини, Нігерії та багатьох інших країн. П'ятирічний термін повноважень поширений трохи менше. На нього обирається, наприклад, президент Франції. Шестирічний термін раніше був широко поширений у країнах Латинської Америки, але тепер зустрічається порівняно рідко. Такі великі держави, як Бразилія та Аргентина, перейшли на чотирирічний термін.
На шість років, крім Філіппін, обирається президент у Мексиці, де главі держави також дозволений тільки один термін повноважень. Семирічний термін притаманний парламентським республікам. Нині на сім років обираються президенти Італії, Ізраїлю та Ірландії. Раніше на семирічний термін обирався президент Франції.
ПОЛІТИЧНА НАРКОМАНИЯ
Правила, що обмежують терміни владних повноважень, спрямовані на те, щоб не допустити узурпацію влади однією людиною. Суть принципу змінюваності влади полягає в запобіганні її ерозії. Це – феномен, який полягає в тому, що з часом ефективність правителя знижується. Тривале перебування на троні призводить до того, що його рішення стають все менш раціональними та адекватними.
Реалізація влади приносить людині все більше задоволення, і вона починає упиватися власним статусом. Правителю, що впав у адміністративний екстаз, набридають його прямі обов'язки і суспільна користь, а єдине, чим він по-справжньому стурбований, – це розширення зони свого впливу.
Таким чином, розвивається залежність, подібна наркоманії. Збільшення влади не дає максимального задоволення, а навпаки тільки підігріває бажання все контролювати і домінувати над іншими. Чим більше повноважень, тим сильніше тяга до їх розширення. І чим менше стримуючих механізмів, тим швидше настає автократія та диктатура.
ОДИН ТЕРМІН І ШІСТЬ РОКІВ?
В Україні глава держави обирається на п'ять років, маючи можливість переобратися на другий термін поспіль. Кравчук не досидів до кінця першого терміну. Кучма – рекордсмен, він правив десять років, але про наслідки його правління годі й казати. Ющенко керував країною рівно один термін, якщо це можна назвати керуванням. Біглий Янукович, як і Кравчук, не затримався й на один термін.
У чинного Гаранта, якщо вірити опитуванням, поки що є непогані шанси переобратися на другий термін, але зробити це, вочевидь, йому буде вкрай непросто. До того ж Порошенка все частіше звинувачують в узурпації влади й курсі на консервацію напівавторитарного режиму.
Можливо, історія незалежної України підказує нам, що термін президентських повноважень все ж таки треба обмежити одним терміном? Його можна навіть продовжити на один рік – наприклад, як на Філіппінах, щоб у глави держави було трохи більше часу на той випадок, якщо він захоче послужити, перш за все, народу, а не собі.
З іншого боку, перспектива переобратися на другий термін може стимулювати Гаранта більш старанно працювати на країну, щоб домогтися підтримки виборців. Можливість бути обраним тільки на один термін подібного стимулу не дає. Крім того, це підвищує ризик, що всі п'ять або шість років повноважень хранитель Гербової печатки використає переважно для вирішення особистих, а зовсім не суспільних проблем.
