Фінішна пряма Чорногорії до НАТО
«Наш народ на 75% підтримує вступ до Альянсу», - прем’єр країни Міло Джукановіч
Маленька Чорногорія з економікою здебільшого спрямованою на рекреацію та комплексом проблем, притаманних країнам колишньої Югославії, сьогодні ступила на фінальний шлях до «сім’ї» НАТО. 28 країн членів Альянсу підписали протокол щодо вступу цієї країни до Альянсу. Тепер справа за парламентами натівських країн, що, на думку Генсека Єнса Столтенберга, може тривати ще рік. Тоді Чорногорія стане повноправним членом Альянсу. Безумовно, для НАТО дуже потрібна впевнена присутність на Балканах, і такі країни, як Чорногорія, певною мірою є гарантією «стабільності в нестабільному регіоні».
Цього разу в штаб-квартирі НАТО лунало багато слов’янських слів. Мова прем’єра Чорногорії Міло Джукановича зрозуміла українцям, але для того, щоб порозумітись з чорногорцями, виявляється, потрібен перекладач – ми говоримо про одні й ті же речі, майже однаковими реченнями, але по-різному. Балкани були і залишаються дуже складною територією. Саме тому тема стабільності і реформ тут вкрай актуальна. Не будемо також забувати і про вплив Росії в цьому регіоні, де війна була поруч. При цьому Україна за свій 25-річний шлях була далеко від війни і в свій час близька до НАТО. Нині ж наша країна у війні, а вступ до НАТО для нас здається реальністю за виднокраєм. Приблизні підрахунки терміну щодо «відповідності стандартам» НАТО Україною малюються на 2020 рік. Але це лише «відповідність стандартам», а не конкретні запрошення. Чорногорія ж, на думку Столтенберга, вражає «рішучістю та відданістю реформам і натівським цінностям», тому вона так швидко і прямує до членства. За цією начебто формальною фразою Генсека є відповідь на ключове питання – стати членом НАТО реально тоді, коли сама країна демонструє своє бажання бути членом Альянсу, а не тоді, коли дружність залишається в форматі декларативних заяв.
Прем’єр Міло Джуканович зауважив, що «Чорногорія не збирається лише брати від НАТО, але й всіляко намагається віддати Альянсу». Дійсно, військові цієї країни брали участь майже у всіх операціях НАТО. Столтенберг уточнив: «Тепер Чорногорія буде постійно присутня на всіх нарадах Альянсу і залучати до спільних проектів її від нині буде простіше». Згадаємо, що і Україна має суттєвий список участі в операціях НАТО, зокрема як країна-партнер у програмі НАТО «Партнерство заради миру». Окрім того, Чорногорія долучається і до натівських трастових фондів, які зараз допомагають Україні. Джуканович відмітив, що його країна, усвідомлюючи загрозу від РФ, також підтримує посилення присутності НАТО на сході Європи.
Один із журналістів спитав Джукановича, чи буде проведений референдум у його країні для підтвердження рішення вступу. Відповідь чорногорця чітка: «Наш народ на 75% підтримує вступ до НАТО, тому в такому референдумі не має потреби». Ця фраза чітко корелює зі згаданою «рішучістю і відданістю натівським традиціям».
Отже сьогоднішня подія, яка для Чорногорії є суттєвим, впевненим кроком, у українців поки що викликає питання: чому не ми? І чи можлива була б війна, якби Україна вже до того стала членом НАТО або хоча б була залучена до Плану дій щодо членства в Альянсі, що, до речі, 2008 року в Бухаресті «обрубали» нам Франція і Німеччина – нинішні країни - учасники Нормандської четвірки. Четвірки, що «мирить» нас з самими собою при тому, що з України точить кров Путін. Кремль поки що обіграє і нас, і Європу. Саме тому для НАТО важливо пришвидшити «збирання європейських земель», поки там не розгорівся ще один «русский мир».
