Грошоманія
Психологічний погляд на е-декларації українських посадовців
Одне з найпоширеніших питань, які викликало е-декларування, — навіщо чиновникам стільки грошей і розкоші? Здавалося б, все цілком зрозуміло, але це лише на перший погляд.
На нестримну тягу до матеріальних благ можна дивитися під різними кутами — економічним, політичним, соціологічним, моральним. Водночас не менш цінним буде психологічний погляд, виходячи з того, що деяким людям властиво не що інше, як залежність від грошей.
Усі ми в певному сенсі залежні від них. Проблема починається там, де адекватне прагнення до поліпшення матеріального становища перетворюється в нав’язливу жагу позбутися «ломки», продиктованої не природними потребами, а хворобливими психічними процесами.
До слова, це може стосуватися не тільки мільйонерів і мільярдерів, а й людей із більш скромним фінансовим статусом. Адже справжні наркомани — це не тільки ті, хто сидить на дорогих стимуляторах.
БАГАТСТВО Й ПУСТОТА
Габор Мате, канадський лікар, який працює із залежними людьми, визначає наркоманію як будь-яку поведінку, яка дає тимчасове полегшення і задоволення, але в довгостроковій перспективі завдає шкоди, при цьому людина не може від цього відмовитися, попри весь негатив.
Виходячи з такого визначення, зазначає Мате, можна виділити безліч залежностей, зокрема від влади і грошей. Враховуючи, що перше часто переслідується, щоб наситити невтомну спрагу до другого, і навпаки.
Пристрасть до матеріальних благ і контролю над іншими людьми, як і наркоманія, не тільки позбавляє людину повноти життя, а й загрожує різними психічними розладами та фізичними захворюваннями. Якщо залежність від наркотиків має прямий вплив на фізіологію, у разі з хворобливою тягою до влади та грошей це може виражатися психосоматичним чином.
Пристрасть до статусної та майнової переваги над іншими, на думку канадського доктора, пов’язано з бажанням придушити екзистенціальну біль, отримати приємні емоції та возвеличитися, що часом штовхає на антигромадську поведінку і порушення закону. Залежність від влади і грошей завжди передбачає внутрішню порожнечу, яку людина намагається заповнити ззовні, підкреслює Мате. І додає: політики й бізнесмени — нерідко найбільш пусті люди у світі.
Нові види залежності виникають не самі по собі, так чи інакше всі вони є продуктом часу, моди і пропаганди. І пов’язані, як правило, з певними суспільними культами. Укорінення споживчого та гедоністичного ставлення до життя призвело до того, що сучасна людина проектує на гроші мало не релігійні почуття, вірячи, що золотий тілець відкриває доступ до нібито єдино можливого раю — царства матеріальних благ і задоволень.
У цьому контексті Віктор Пелевін у книжці «Бетмен Аполло» іронічно описує певну філософсько-практичну проблему: «Релігія грошей, незважаючи на свою абсолютну перемогу в усіх країнах світу, не має сьогодні конкретного об’єкта поклоніння. Це пов’язано з тим, що золотий тілець перестав бути фізичним золотом і став чистим духом, електронною абстракцією». І тут на допомогу «прогресивній вірі», на думку письменника, приходить психоаналіз, що дозволяє замінити поклоніння грошам ажіотажем навколо символічного непотребу, що оголошується «культурою».
ВТЕКТИ ВІД...
Психолог і психотерапевт Сергій Ковальов зазначає, що в перші півтора року життя в несвідомому закладається, чи буде людина жити або виживати — чи буде вона йти до щастя і досягнень або бігти від бід і невдач.
У другому випадку формується біовиживальний комплекс, говорить Ковальов. При цьому він зауважує, що деякі люди, які страждають цим комплексом, уже давно зрозуміли, що гроші є головним біовиживальним засобом. І чим їх більше, тим краще можна вижити — купити кращу медицину, охорону і замкнутися в маєтку за п’ятиметровим парканом.
Але іноді людині, залежній від грошей, досить сховатися в символічній владі, яку дає багатство. Один із найбільш яскравих літературних прикладів — бальзаківський Гобсек. Він — жорсткий капіталіст, який безжально бореться з конкурентами і експлуатує клієнтів. Володіючи мільйонами, Гобсек живе в старій кімнаті та пишається тим, що платить лише сім франків податків.
Досліджуючи закони суспільного життя, він доходить висновку, що головною рушійною силою є гроші. Торкаючись золота, Гобсек перестає контролювати себе і втрачає розум, втілюючи в собі ту хижацьку силу, яка наполегливо пробивається до влади. Його базовий принцип полягав у тому, що в житті потрібно спиратися на щось таке, що дасть можливість задовольнити власний егоїзм і впливати на інших. Усе життя Гобсека підпорядковується служінню золоту, він використовує цілу систему самовиховання і стає одним із «сірих кардиналів» Парижа.
Після його смерті виявляється, що в будинку служителя золотого тільця заховані неміряні запаси — харчові продукти, дорогий посуд, книжки, вази, картини й, зрозуміло, гроші. Причиною такого нагромадження була жадібність Гобсека. Бажаючи заробити все більше й більше, він виставляв занадто високі ціни на товари.
Бальзак показує, що культ матеріального і байдужість до моральних проблем калічить внутрішній світ людини. Так само, як він понівечив його художнього персонажа, який, при всіх своїх здібностях і талантах, деградував і перетворився в духовно-психологічного інваліда.
