Істерика Наришкіна
У Росії продовжують народжуватися абсолютно відірвані від реальності проекти виходу країни з ізоляції
Голова Державної думи Федеральних зборів Росії Сергій Наришкін вирішив виступити в офіційній «Российской газете» в дещо незвичайній для себе ролі провісника. Хоча в спекотний місяць громадяни в Європі й, напевно, в Росії вважають за краще відпочивати на морях, річках і озерах. «Але далеко не всі західні політики в такі дні відпочивають – вони активно готують нові провокації, причому не лише на осінь...»
Далі йдуть приклади, причому вельми вибірково підібрані, політичних і військових проблем, які виникли саме в серпні. «Досить пригадати спекотний серпень... 2008 року у Південній Осетії й Абхазії, де ініціатором і виконавцем військової авантюри виступив американський ставленик М.Саакашвілі. Тепер він «вправляється» в Одесі, що назавжди запам'ятала трагедію спалених живцем десятків людей. Тим часом в Україні, де вже другий рік ллється кров, тривають збройні зіткнення...» Те саме стосується й подальших історичних прикладів. Згадує голова Думи навіть використання хімічної зброї в серпні 1915 року на Східному фронті, не згадуючи при цьому, що вперше газ був застосований на Західному фронті в Бельгії на річці Іпр і тому отримав назву Іприт.
Велика увага приділяється голосуванню в Раді Безпеки щодо резолюції про трибунал стосовно збитого малазійського літака. «Як і у випадку з іншим проектом резолюції Радбезу (щодо ситуації довкола Криму в березні минулого року), тут нами було накладене вето... Проте головний винуватець – Сполучені Штати (у чому немає сумнівів) – на цьому не заспокоїться. Напевно, тепер нав'язуватимуть обговорення в інших – нехай і не обов'язкових для виконання – форматах. Бо саме Вашингтон зацікавлений у нестабільності, що дає Сполученим Штатам час для продовження старих і початку нових розбоїв».
За законами жанру викриття підступів Наришкін ставить і відповідає на головне питання. «Ви запитаєте – яка у Штатів кінцева мета? Відповідь та сама: їхній зовнішній борг величезний, а розорення інших держав – найзвичніший для них метод. Перестає допомагати навіть наявність у руках США глобального «друкарського верстата». Не рятує й повний контроль над НАТО, прослуховування й шантаж «вищої ліги» Євросоюзу... Треба не лише зберегти долар як єдину світову валюту, а й ближче підібратися до економічних багатств інших найбільших держав і регіонів світу». І, звичайно, головна мета Вашингтона – це Росія.
Уся стаття просякнута глибокою образою на США, Європу, на весь білий світ. Москва бореться зі світовим злом, персоніфікованим у США, а ніхто їй у цій благородній боротьбі не допомагає.
Друга образа на все той же долар. Рубель, який ще зовсім недавно хотіли зробити світовою валютою разом з китайським юанем, продовжує слабшати. Тоді як ненависний долар, незважаючи на постійну роботу «глобального друкарського верстата», зміцнюється.
За всіма законами, за Наришкіним, постійна емісія долара має призводити до його перманентної девальвації, тоді як спостерігається прямо протилежна тенденція. Долар зміцнюється, рубель і юань слабшають. Звісно, якщо факти не відповідають теорії голови Думи, то це проблема фактів і тим гірше для них самих.
Третя образа вже особисто-державна. Наришкіна через запроваджені персональні санкції не пустили до Гельсінкі на засідання Парламентської асамблеї ОБСЄ. На вимогу Естонії. Голову нижньої палати величезної Росії не пустили на вимогу держави, яку й на карті не одразу знайдеш через малі розміри. Є через що вийти з себе й неабияк образитися на все життя, що залишилося. Великодержавне мислення мешканців московських коридорів влади категорично не приймає політичної рівності держав незалежно від розмірів їхніх територій.
Друга частина полягає в тому, що проти Наришкіна санкції запроваджені, а проти переважної більшості громадян Росії – ні. Голова нижньої палати нев'їзний до країн Заходу, а звичайний росіянин може вільно приїхати до тієї ж Фінляндії. Треба уявити фанаберію вищих російських чиновників, щоб зрозуміти всю ступінь образи на весь білий світ.
Вихід з міжнародної ізоляції Росії у вигляді припинення агресії проти України й відновлення її територіальної цілісності поки в Москві навіть не обговорюється. Тому народжуються якісь абсолютно відірвані від реальності проекти.
Останнім часом у навколокремлівських колах стало модно розглядати вихід з ізоляції у вигляді економічної допомоги Україні у подоланні її труднощів. Член економічної ради при президентові Росії Олександр Аузан вважає, що «Україна нас посварила (із Заходом. — Авт.) – Україна нас помирить. Потрібен спільний економічний проект Європи і Росії з порятунку української економіки від краху, підтримки реформ, і, я думаю, на цій основі (станеться. — Авт.) зміна відносин як з Україною, так і з Європою».
Зрозуміло, що ні в Києві, ні на Заході ніхто не збирається приймати дари кремлівських данайців. Ще Вергілій в «Енеїді» попереджав, що timeo Danaos et dona ferentes — боюся данайців і тих, хто підносить дари. Своєю політикою і агресивністю Кремль добився того, що йому ніхто не вірить і всі прагнуть триматися від нього подалі.
Як наслідок образи стають дадалі сильнішими, починається серпневе загострення. На Донбасі сепаратисти-терористи та їхні російські натхненники починають новий раунд спроб перейти в наступ, щоб таким чином змусити Київ піти на прямі переговори з лідерами ДЛНР і погодитися на вибори в окупованих територіях.
Якщо ж ніхто на це не погодиться, Наришкін в «Российской газете» прогнозує, що серпень лише почався. Тобто слід чекати якщо не воєн, то катастроф, спровокованих США. Ось пройшов руйнівний тайфун у Китаї або сталася повінь у Чилі, значить, за всім цим стоїть злісний Вашингтон. Стріляють терористи на Донбасі, й це провокація США. Дивно лише, що зброя, ракети для «Градів» і міномети виключно російського виробництва. І в цьому за Наришкіним слід шукати руку американців.
І є чим їм відповісти. Міжнародними трибуналами, але не тими, яких хоче Захід, а іншими – справедливими. «Буде такий трибунал, а не якийсь інший. І ми з вами – до нього доживемо».
Напевно, підготовка в Москві вже почалася. У січні цього року Наришкін доручив комітету Державної думи з міжнародних справ пропрацювати можливість прийняття заяви, що засуджує «анексію Німецької Демократичної Республіки Федеральною Республікою Німеччиною 1989 року». Нещодавно в продовження теми розглянули на міжнародному трибуналі атомне бомбардування Хіросіми й Нагасакі. Проте його помічники не підказали, що Сталін у серпні 1945 року привітав президента США Трумена з цими бомбардуваннями. Отже, під такий трибунал підпаде і СРСР, розвал якого начальник держави російської вважає найбільшою трагедією ХХ століття.
Як казав сатирик, ретельніше готувати пропозиції треба, щоб не потрапляти в політичне цікаве становище.
