Керований бардак «Вована Пітерського»
Нещодавно аналітики компанії Global Financial Integrity (GFI) опублікували звіт, присвячений вивозу капіталу з Росії. З якогось дива цей звіт виявився ледь поміченим українськими політичними аналітиками, а тим часом він дає уявлення не стільки про економіку РФ (хоча і про неї також), скільки про тамтешній політичний режим.
Отже, спершу цифри, потім висновки.
Загальний обсяг коштів, вивезених у 1994-2012 роках із Росії в обхід установлених законами правил, становить понад 1,341 трлн доларів. При цьому понад 90% капіталу було вивезено за рахунок практики trade misinvoicing. Це означає, що з РФ вивозилися значно більші обсяги товарів (наприклад, нафти), ніж було заявлено в офіційних документах, а отримані «надлишки» виручки осідали на зарубіжних рахунках. Аналітики GFI вважають, що в середньому за роки правління Путіна виводилися «втемну» значно більші суми, ніж за правління Єльцина. Так, у 2010-12 роках з Росії незаконно виводилося понад 140 млрд доларів на рік, тобто понад 8,8% ВВП. А у 2011 році сукупний обсяг незаконно виведених з РФ коштів перевищив 174 млрд доларів, що становило 9,9% ВВП країни.
Що означають ці цифри? Експерти фірми говорять лише про те, що відтік капіталу в таких обсягах виникає при недостатньому контролі з боку влади за фінансовими потоками і загальній нестабільності в економіці. Одним словом, такі справи мають засвідчувати практично повний бардак в економіці й державному управлінні РФ. Але ж хіба можна назвати «кремлівських чекістів» людьми, нездатними відстежити фінансові потоки, коли йдеться щороку про сто з гаком мільярдів? Маючи грандіозний розвідувальний і карно-розшуковий апарат, при бажанні вони можуть майже все. Згадаймо: коли знадобилося, то фінанси і Березовського, і Потаніна, і Ходорковського були поставлені під ретельний контроль влади. А тут кажуть про величезні суми, одержані за нафту та газ (це основні продукти експорту РФ), що начебто непомітно впродовж усього часу путінського правління перекачувалися контрольованими тими ж «кремлівськими чекістами» за кордон… Ні, це фантастика, причому ненаукова. І загальна нестабільність у російській економіці – це до Путіна 1998-99, а за часів Путіна хіба що 2008-09 роки. Тож причини такої ситуації вочевидь інші.
По-перше, можна припустити, що абсолютна більшість незаконно виведених за кордон РФ колосальних грошових сум – це гроші спершу наближених до Єльцина олігархів, а потім – путінського оточення. Найшвидше, включно з його власним капіталом, який, на думку деяких експертів, сьогодні робить «верховного стерха Росії» найбагатшою людиною світу. Іншими словами, незаконне виведення коштів – це справа тих, то стоїть у Росії над законом.
По-друге, Володимира Путіна, видається, в силу особливостей як його особистого характеру, так і стилістики правління всієї команди «кремлівських чекістів», узагалі не надто цікавлять проблеми російської економіки та добробуту населення РФ, тому питання, виводяться гроші за кордон чи ні (а таке незаконне виведення величезних фінансових ресурсів однозначно підриває перспективи розвитку країни), їх цікавить тільки в тому плані, чи є власники цих грошей «правильними хлопцями».
Узагалі, перші свої президентські терміни Путін займався тим, щоби принизити всіх геополітичних партнерів і ствердити себе як всепланетного супермена. Економічні проблеми Росії як такі його ніколи не цікавили; певний запас міцності, створений на початку 2000-х зусиллями таких реформаторів, як Касьянов і Кудрін, давав змогу якийсь час ігнорувати нездатність економіки до новацій. Власне, йшлося про те, щоб намагання реалізувати марення та комплекси підлітка з пітерської підворітні, які муляли йому впродовж кількох десятиліть нудної, а нерідко і принизливої роботи зі «стукачами» у Східній Німеччині в якості офіцера КҐБ середньої ланки та носієм валізки з документами при мері Пітера Собчакові.
По-третє, у практиці trade misinvoicing задіяне велике число західного люду, причому не треба бути генієм усіх часів і народів, щоби здогадатися про те, яким чином переправляється у Європу нафта і куди йдуть гроші за неї, то це само по собі є дієвим інструментом корупційної «навали» Росії на Захід і руйнації ділових традицій останнього. До цього слід додати, що кошти величезних обсягів, непідзвітні та непідконтрольні нікому (крім хіба що – тією чи іншою мірою – верхівці «кремлівських чекістів»), дають змогу Путіну та особам з його оточення купувати західні мас-медіа, партії, уряди і навіть – у разі потреби – цілі держави, які реально втрачають суверенітет, хоча їхні громадяни і продовжують вважати інакше…
Усе це зав’язане в один клубок, через який «червоною ниткою» проходить прагнення Путіна не просто зробити Росію одним із провідних гравців на світовій арені, як нерідко інтерпретують його діяльність, а самому особисто стати суперменом, геополітичним над-гравцем, використавши росіян як живу підпорку власної величі. Якщо у самодержців Російської імперії завжди була певна надособистісна мета – передати у спадок ще потужнішу державу, якщо радянські генсеки намагалися поширити у світі ідеї комунізму і розсунути межі «соціалістичної співдружності», то нинішній «кремлівський чекіст» працює не на ідею чи на Вічність – він працює на самого себе. Тому і не переймається неймовірними обсягами вивезених за кордон із РФ коштів, чим руйнує перспективи соціально-економічного розвитку своєї країни. Бо ж для цього розвитку не має значення, виводять кошти «свої» чи «чужі» хлопці…
На початку свого третього президентського терміну Путін потішив чи не всі свої задавнені комплекси, постійно тим чи іншим способом принижуючи лідерів і народи інших держав, у тому числі й дружніх до Росії, та випробовуючи всі принади, які давав йому статус «національного лідера». Що далі? Росія фактично була віддана на відкуп наближеним до «самого» персонажам із чекістсько-олігархічних груп, а надвисокі світові ціни на нафту та газ, здавалося, гарантували безбідне майбутнє. Що б таке зробити, чим ще потрясти світ і розвіяти нудьгу? І Путін стає, за влучною характеристикою автора «Дня», московського історика Бориса Соколова, «Гітлером і Сталіним в одному флаконі».
У цьому якраз і полягає головна загроза Urbi et Orbi, світу та самій Росії.
Бо ж поєднання російського «керованого бардаку», який демонструє повну зневагу до перспектив Росії та її народу, з претензіями особисто Путіна на роль глобального політичного лідера, від якого залежать долі світу, може мати непередбачувані наслідки непередбачуваного масштабу.
Ну, а поки що цей «керований бардак», пов’язаний із виведенням з Росії великих грошей, закономірно стає некерованим. Не випадково старший радник аналітичного центру Atlantic Council Андерс Аслунд нещодавно відзначив, що в останні роки гроші з Росії в обхід законних шляхів виводять не тільки олігархи й крупні чиновники, а і пересічні бізнесмени: «Дрібні та середні підприємці їдуть не в Лондон, а в країни Балтії, бо їм тепер потрібні не гроші, але безпека, а життя колишнього бізнесмена в Росії не можна назвати безпечним». Крім того, Аслунд додав, що бізнесмени, які полишають РФ, вивозять з собою значні суми грошей готівкою. І це вже робиться попри волю та дозволи «кремлівських чекістів»: у створеній Путіним системі почали з’являтися «дірки», вона починає ставати некерованою. І це ще один симптом того, що система ця, як і путінізм у цілому, об’єктивно вкрай небезпечні як для самих росіян, так і для всього людства.
