Комарик Гіві згорів на роботі
Пам'ятається, коли підірвали Моторолу, в мережі були поширені гостроти: «Моторола, прощай, Гіві - приготуватися!» І ось тепер настала черга Гіві. Бідолаха просто-таки, як то кажуть, «згорів на роботі» - у штабі батальйону «Сомалі». Ватажки бойовиків Донбасу мруть як мухи. У цю ж тенденцію вписується вбивство очільника «народної міліції ЛНР» Олега Анащенка.
Всі можливі версії цих убивств вже неодноразово висловлювалися. Їх небагато. По-перше, всіх трьох одіозних героїв Новоросії могли знищити українські спецпризначенці. Що недивно, саме цій версії віддає перевагу влада самопроголошених «ДНР» і «ЛНР». Вона навіть висловила припущення, ніби до організації вбивства Гіві міг бути причетний радник голови МВС України Зорян Шкіряк. Це само по собі звучить анекдотично. Шкіряк має відношення до сфери піару, але ніяк не до сфери диверсійно-терористичних операцій. Зрозуміло, що саме версія про «український слід» у вбивстві Гіві влаштовує сепаратистів набагато більше, ніж дві інші: внутрішні розбірки між бойовиками «ЛНР» і «ДНР» і їхніми ватажками і зачистка російським спецназом ватажків бойовиків, найбільш пов'язаних із «російською весною». Тим часом всі версії мають право на існування.
З одного боку, всі три ватажки бойовиків давно вже були більмом на оці у української сторони. Особливо це стосувалося, звичайно, Мотороли і Гіві (в миру - Арсена Павлова і Михайла Толстих), найбільш кровожерливих польових командирів сепаратистів, які сумно «прославилися» вбивствами полонених, зокрема «кіборгів» Донецького аеропорту. Так що мотиви ліквідувати їх і Анащенка, другої людини в «ЛНР» після Плотницького, в українських спецслужб, безумовно, були. І про те, що українські військовослужбовці могли бути причетні, принаймні до ліквідації Гіві, побічно свідчить той факт, що, за заявою голови поліції Донецької області В'ячеслава Аброськіна, джерела українських силових органів безпосередньо спостерігали момент підриву командира батальйону «Сомалі». Та й знищили його за допомогою вогнемета «Шмель», який перебуває на озброєнні не тільки російської, а й української армії, будучи частиною загального радянського спадку.
Крім того, ліквідація ватажків бойовиків призводить до занепаду бойового духу і дисципліни в частинах бойовиків, які підпорядковуються їм. І навряд чи у сепаратистів настільки добре налагоджена служба охорони, щоб якийсь боєць українського спецпризначення не зміг би наблизитися до кабінету Гіві на базі батальйону «Сомалі» на відстань за 200 м, аби прицільно пальнути з «Шмеля» і благополучно повернутися назад через лінію фронту, яка проходить всього за декілька кілометрів від штабу Гіві. Водночас, поки формально в зоні АТО діє припинення вогню, нехай і досить умовне, як показали недавні бої під Авдіївкою, українська сторона не може відкрито визнати, що веде полювання на польових командирів і ватажків сепаратистів.
З іншого боку, і Моторола, і Гіві, і Анащенко могли стати жертвою внутрішніх розборок серед бойовиків. Особливо це стосується Анащенка, про конфлікт якого з Плотницьким було широко відомо. Однак і Моторола, і Гіві намагалися не встрявати у внутрішні розбірки в ДНР, і їхня загибель у результаті таких розборок виглядає малоймовірною.
І залишається третій варіант: російська сторона проводить зачистку найбільш популярних серед сепаратистів, свавільних, не цілком керованих і водночас найбільш ненависних українській стороні польових командирів т.з. «ополченців», щоб замінити їх на більш прийнятних і для Києва, і для світової спільноти чиновників з оточення Ахметова і Януковича. Адже точно так само, як на базу батальйону «Сомалі» могли проникнути бійці українського спецпризначення, туди могли потрапити і бійці російського спецназу.
Російська сторона, що було цілком очікувано, вустами Дмитра Пєскова поспішила спростувати будь-яку свою причетність до загибелі Гіві. Тим часом, якщо ми дійсно маємо справу з зачисткою в Донецьку і Луганську, організованою Москвою, в перспективі під роздачу можуть потрапити і Захарченко з Плотницьким. Також останні події можуть послужити прологом до їхньої відставки з займаних посад. І для України подібна «зачистка», якщо вона дійсно має місце, є тривожним сигналом. Вона може бути підготовкою до того, щоб за всяку ціну продавити прийнятний для Кремля компроміс щодо Донбасу з заміною маріонеток, які скомпрометували себе, на нових, так само слухняних, але менш скомпрометованих.
До того ж саме в боях під Авдіївкою батальйон «Сомалі» зазнав важких втрат, що підірвало авторитет Гіві у його бійців. Так що в цьому відношенні момент для його вбивства обраний досить вдало. Мавр зробив свою справу, мавр має піти. Останні бої показали вкрай низьку боєздатність «ополченців» Донбасу. І московським кураторам стало остаточно ясно, що в разі будь-якого серйозного зіткнення з Україною на «ополченців» покладатися не можна, що від самого початку доведеться задіяти тільки російські регулярні війська.
Нарешті, оскільки в результаті теракту з використанням «Шмеля» Гіві ґрунтовно підсмажився, не гірше за курча табака, в принципі впевнено упізнати його тіло можна буде тільки за допомогою експертизи ДНК, яку навряд чи хтось робитиме. Тому теоретично не можна виключити, що Гіві лише інсценував свою загибель, підкинувши в свій кабінет чужий труп і сховавшись у Росію під чужим ім'ям. Хоча подібна версія виглядає надто вже складною. Зрештою, Михайло Толстих мав повну можливість просто виїхати в Росію, як це вже зробили Стрєлков-Гіркін, Козіцин і деякі інші командири сепаратистів, а не влаштовувати виставу з вибухом, пожежею й обгорілим трупом. Навряд чи довгі руки українських спецслужб потягнулися б за ним через російський кордон.
Думаю, що в Україні мало хто сумує про загибель таких, як Гіві та йому подібні. Жаль у переважної більшості українців викликає лише той факт, що Моторола, Гіві, Анащенко та інші ватажки сепаратистів уникли справедливого суду за свої злочини. Вважаю, що так само вважають і всі чесні люди Росії.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
