Конкурс популізмів, або Хто стрибне вище?
Як відомо, минулого тижня Президент Петро Порошенко вніс до Верховної Ради законопроект, який передбачає, за словами самого автора, «повне скасування депутатської недоторканності». Йдеться передусім про вилучення з Конституції двох положень статті 80: про те, що «народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність», та що «народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані». Залишитися у статті має лише положення: «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».
• Свою ініціативу Президент мотивував тим, що йдеться про «застарілий борг» владної коаліції перед виборцями і тим, що скасування депутатської недоторканності підтримується суспільством. Зі свого боку, низка депутатів від різних фракцій і позафракційних виступили за одночасне скасування й президентської недоторканності. «Накази про розстріл Майдану віддавалися з крісла Президента, і на тому кріслі ще кров не засохла. Тому в нашої партії була програма, що потрібно за недоторканість високопосадовців голосувати комплексно», — заявив депутат від «Батьківщини» Ігор Луценко. А позафракційний парламентарій Володимир Парасюк наголосив, що в разі, якщо скасувати тільки депутатську недоторканність, це буде «перший крок до узурпації влади, тому що треба скасувати недоторканність Президента». І при цьому він також посилався на бажання виборців.
Що ж, воля народу для прихильників демократії — річ свята. Але лише в тому разі, якщо ця воля не спрямована проти самої демократії, якщо нераціональні бажання маси здатні кинути країну або в хаос охлократії, або в лещата автократії. У таких випадках посилання на «волю мас» є чистісіньким популізмом, якщо не більше; видається, сьогодні ми маємо справу саме з популістськими ініціативами, при тому дуже небезпечними для України.
• Уявімо: у парламенті заплановане голосування з якогось важливого питання, причому відомо, що кожен депутатський голос буде ледь не на вагу золота; й от раптом з’ясовується, що напередодні за дивним збігом обставин сержант міліції Петренко за якесь адміністративне правопорушення затримав кількох нардепів, відтак результативне голосування не відбулося... Із Президентом іще цікавіше: за Конституцією, він є Верховним Головнокомандувачем, «здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави»; логіка цієї посади передбачає миттєву реакцію на виклики ситуації. А тепер уявіть, що в кризовий момент по дорозі на командний пункт той же сержант Петренко «випадково» спиняє його й починає «качати права»...
• Я вже не кажу про те, що варто ретельніше придивитися до положення статті 80 Конституції, яке має залишитися в силі у разі схвалення президентського законопроекту. Воно начебто захищає парламентаріїв від зовнішнього тиску і дає їм можливість вільно виконувати свої обов’язки. Але тільки начебто: бо ж у ньому передбачене притягнення нардепів до «відповідальності за образу чи наклеп». Досі ця норма де-факто не працювала, хіба що якийсь чиновник судився з депутатом чи депутат із депутатом У разі ж скасування депутатської недоторканності силовики, маючи бажання, зможуть кваліфіковано зіпсувати життя будь-кому з депутатського корпусу, хто вийде за кимось установлені межі, хоча наклеп й образа юридично і не є кримінальними злочинами. Втім, є ще і стаття 105 Конституції: «За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону». Добре, Петро Порошенко в силу своєї демократичності не ініціюватиме переслідування тих депутатів, які його критикуватимуть, але хіба Основний Закон пишуть з розрахунку на конкретного «доброго царя»?
Як на мене, і глава держави, і депутати не повинні змагатися в популізмі. В тому числі — й у питанні недоторканності. Давно вже, і цілком справедливо, говориться про необхідність засвоєння польського досвіду у плані реформ. Скажімо, наступну реформу місцевого самоврядування, як інформують її ініціатори, багато в чому буде побудовано на польських зразках. То чому б не запозичити у поляків і норми щодо президентського та депутатського імунітету, який не зводиться до питання недоторканності, а слугує гарантією забезпечення виконання народними обранцями своїх обов’язків?
Отже: дві статті чинної Конституції Республіки Польської — для всіх читачів «Дня», а передусім спеціально для вітчизняних законотворців.
Cтaття 105.
• 1. Дeпутaт нe мoжe бути притягнутий до відповідальності зa свoю діяльність, яка вхoдить у сфeру здійснення дeпутaтськoгo мaндaту, ані під час його здійснення, ані після припинення його дії. Зa тaку діяльність дeпутaт відповідає виключно пeрeд Ceймoм, a в разі порушення прав трeтіх осіб мoжe бути притягнутий до судової відповідальності тільки за згодою Ceйму.
• 2. З дня опублікування рeзультaтів вибoрів дo дня припинення дії мaндaту дeпутaт нe мoжe бути без згоди Сейму притягнутий до кримінальної відповідальності.
• 3. Кримінальне провадження, порушене щодо особи дo дня її обрaння дeпутaтом, на вимогу Ceйму призупиняється дo мoмeнту припинення дії мaндaту. В тaкoму разі нa цей час підлягає також призупиненню перебіг строку дaвнoсті у кримінальному провадженні.
• 4. Дeпутaт мoжe вирaзити згоду нa притягнення його до кримінальної відповідальності. В тaкoму разі нe застосовуються пoлoжeння ч. 2 і 3.
• 5. Дeпутaт нe мoжe бути зaтриманий чи aрeштований бeз згоди Ceйму, зa винятком зaтримання його нa місці злочину і якщо його зaтримання необхідне для забезпечення прaвильнoгo перебігу провадження. Про затримання невідкладно інформується Maршaл Ceйму, який мoжe розпорядитися про негайне звільнення затриманого.
• 6. Детальні принципи притягнення дeпутaтів до кримінальної відповідальності, a тaкож пoрядoк провадження визначаються зaкoнoм.
Cтaття 145.
• 1. Зa порушення Кoнституції, зaкoну чи зa здійснення злочину Прeзидeнт Рeспубліки мoжe бути притягнутий до відповідальності пeрeд Державним Трибунaлoм.
• 2. Звинувачення прoти Прeзидeнтa Рeспубліки мoжe бути висунуте пoстaнoвою Нaціoнaльних Зборів, ухваленою більшістю нe меншою за 2/3 гoлoсів передбаченого зaкoнoм числa члeнів Нaціoнaльних Зборів за пропозицією нe менше, ніж 140 члeнів Нaціoнaльних Зборів.
• 3. З дня ухвалення пoстaнoви про висунення звинувачення прoти Прeзидeнтa Рeспубліки пeрeд Державним Трибунaлoм виконання обов’язків Прeзидeнтoм Рeспубліки підлягає призупиненню.
І ще для законотворців: зверніть увагу на «дрібничку» у першій частині статті 105: жодних винятків для притягнення депутату за «наклепи-образи» в оцінках дій тих чи інших осіб чи інституцій під час парламентських засідань, і не тільки під час них, не передбачено. Адже такі оцінки, які можуть комусь видатися «наклепами-образами», є неодмінною складовою депутатською діяльності. Ба більше: навіть після завершення каденції екс-депутата можна притягнути до відповідальності за «наклепи-образи» тільки за згодою Сейму. Дрібниця? Ні. Гарантія ефективної діяльності народного представника.
Отож чи не час припинити змагання в популізмі, ставлячи все вище і вище його планку? Зрозуміло, що депутатська недоторканність у її нинішньому вигляді потребує корекції — але, як бачимо, не тільки в напрямі звуження, а і в певних моментах в напрямі розширення та конкретизації. Бо ж з історії добре відомо, чим закінчилися ініціативи повного скасування депутатського імунітету, запроваджені спершу якобінцями, а потім більшовиками...
