Козак Мамай у камуфляжі
Козак Мамай – унікальне явище у світовій культурі,неканонічний святий, зображення якого висіло в українській хаті поруч з іконами. Святий, що любить жінок, п’є горілку і курить люльку, і в той же час воїн, який не займає чужого і не віддасть свого. У нього є кінь, провідник між світами, і шабля. Він сидить як Будда під крислатим деревом,що символізує дерево роду. Він має при собі кобзу, що свідчить про його високий статус речника народу. Він – самодостатній, він відповідає античному принципу «все своє ношу з собою». Він – мобільний, не прив’язаний до побуту. Я переконана, що цей архетип бере свій початок ще від скіфів,а не занесений зі Сходу, як стверджують деякі науковці. Бо що ми знаємо про скіфів? Їхнім верховним богом був Папай, бог неба і грому, ім’я, що означає батько, захисник. І саме на землях скіфів над Дніпром з’являється козак Мамай, відсторонений, самотній, пильний. Покровитель, захисник, спостерігач.
«В кожну хату по Мамаю! - таким є жартівливе гасло щорічного Мамай-фесту, що відбувається вже вдесяте в м. Кам’янському на берегах Борисфену. Десятки і сотні нових інтерпретацій цього народного образу у залах міського музею, директором якого є історик Наталія Буланова. Наукова конференція, виступи кобзарів, письменників,демонстрація фільмів. Жодного загравання з публікою, як це буває часто. Це місце спілкування україноцентричних митців та інтелектуалів,і туди не потрапляють випадкові люди. І це все відбувається в зросійщеному постіндустріальному місті, звідки походить генсек Брежнєв. Мамай-фест проводили навіть у страшний 2014 рік, коли місцева влада готувалась до розколу і загарбання України і попереводила всі церкви у московський патріархат. Хто знає, може, дух Мамая витав над Придніпров’ям і не допустив трагедії.
Я не рекламую цей захід, а ділюся своїми відкриттями. По-перше, зросійщене населення, яке складається з малоросів і нащадків привезених росіян, тут, безумовно, переважає. Української мови не чути ні в Кам’янському, ні в Нікополі. Тут люблять Брежнєва, бо він домігся для рідного міста великих пільг. Тут вірять, що ми воюємо не з Росією, а просто олігархи чубляться. І мріють про дешеві харчі і червоних директорів. Ситуація вкрай небезпечна.
По-друге, нащадки козаків, честь яких уособлює характерник і нонконформіст Іван Сірко, по селах мають осередки «Просвіти», яка з’явилась у цих краях у 1917 році. По-третє, місцеві патріоти не бояться «зловісних» Дмитра Яроша і Ірини Фаріон, від яких вернуть носа патріоти галицькі, озираючись на Європу. Патріотично налаштовані кам’янчани чудово розуміють, що без українізації і демонтажу радянської системи ми не побудуємо незалежної держави і витрачати час на перевиховання сепаратистів та совків не збираються. Тому намагаються залучити до культурно-історичних проектів дітей і молодь. Вони знаходяться у кислотному середовищі московського православ’я,як і патріоти Запоріжжя чи Херсону, але не чекають, поки хтось щось за них зробить. Як той Мамай посеред степу, ці люди завжди готові захищати Україну в Україні. В українському суспільстві завжди були потрібні лицарі-заступники, хай міфічні, хай давно померлі, а не циніки, плаксії чи ті, хто продається рано чи пізно,як продавалась козацька старшина, а тепер політики та журналісти. Більше, ніж подачки від влади, більше, ніж членство у НАТО. На жаль, постколоніальна творча та інтелектуальна еліта цього ніколи не розуміла. Звичайно, у нас є шляхетні й віддані українці, але вони наче прутики, що їх ще треба складати, як віник, докупи. Сподіваюсь, крім шаблі, хтось колись додасть до атрибутів новітнього козака Мамая і цей скромний предмет побуту, як додали каску воїна АТО і автомат. Бо схід і південь України у мовному та культурному сенсі нагадують російську провінцію і не звертати на це уваги – злочин і повторення в майбутньому трагедії Донбасу і Криму.
