Мародери...
Ви хочете знати, хто замовив Гандзюк, Гонгадзе та десятки тисяч інших?
Я так розумію, що акцій під гаслом: «Хто замовив Георгія Гонгадзе?» ми не побачимо? Чомусь це резонансне вбивство, в якому так і не названо замовника, не вважається незакінченою справою, де «влада прикриває своїх». Сьогодні будь-кого, хто нагадує про імітацію правосуддя в справі Гонгадзе, шельмують чи не маргіналом. Причому, роблять це ті, хто зайняті пошуком замовників у справі Гандзюк. «Це ж коли було!», — шикають шукачі справедливості». І разом із їхніми споконвічними ворогами владцями одразу ж ідуть втамовувати «жагу до правди» на VIP-вечіркі.
Дивно, але колективне YES непогано єднає всю цю українську активістську рать і з паном Генпрокурором, і з паном міністром, і з паном Президентом. Жодних когнітивних дисонансів. Чомусь там — у кулуарах — немає флеш-мобів із дизайнерськими зображеннями загиблого журналіста. Немає пікетів та вимог піти у відставку, тому що суспільство досі так і не має відповіді на запитання: «Хто замовив Георгія Гонгадзе?». Всім усе подобається. І компанія, і атмосфера взаєморозуміння, і фуршет.
Тому я не вірю в щирість намірів борців із замовниками. Як не вірю в «об’єктивні обставини», які заважають постмайданній владі створити в Україні систему правосуддя. Тому що тут немає ніяких «сторін», де з одного боку порядні чесні громадяни, а з другої «вурдалаки на службі режиму». Тут є слабка держава, відсутність контролю Центру за периферією, феодально-кланова модель управління. І є імітація боротьби «всього хорошого проти всього поганого», якою десятиріччями прикривають суцільну системну деградацію.
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1998 р
Україна не має прошарку вірних. Тих людей, які б чітко усвідомлювали, що українство накладає на них обов’язки і необхідність дотримання принципів. Тут немає національних еліт, державників, породистих буржуа. Немає чітко визначеного середнього класу, який є в будь-який державі. Англійський джентльмен, французький буржуа, американський середній клас, та навіть російський інтелігент — це модель поведінки, принципи, освіта, цінності та ознаки, які чітко зрозуміли суспільству. Але українські інтелектуали вже давно нарікли безпринципність «аполітичністю», заперечують служіння, як професійну діяльність і не переймаються з того, що система жере героїв. Інколи вони навіть виходять на акції. Свічку поставити, але не змінити систему відносин. Саме вони стороняться непідкупних вірних, так, наче ті прокажені. У випадку Катерини, це видно особливо яскраво. Де були всі ці журналісти та активісти, коли Катерина писала в «ФБ»? Чи ви чули новини про Херсон на центральних каналах та інтернет-ресурсах? Галас про зраду дивним чином підмінив конструктивну систему опору пострадянщині та неороссійщині, яка так і не була створена. І це при наявності грантів, медіа, людей! Вони всі були «поза політикою», поки вона була у самому пеклі.
Катерина служила Україні, пішла у владу, показала шлях, яким може зародитися Україна. Хіба вона активістка? Що це за звір такий? Українська інтелігентка? — Смішно, правда? Вона чиновник, політик, носій чіткої української системи цінностей. Вона уособлює собою явище, яке ми називаємо «креативним класом». Цей тип людей заперечується та маргіналізується.
За цією перманентною боротьбою за справедливість ховається той факт, що просто зараз «активісти» позбавляють Катерину Гандзюк навіть статусу. Вона була чиновницею — чесним та непідкупним регіональним владцем, представницею місцевої влади. Яких мало. Але вони є. Катерині відмовили навіть у цьому. Хоча вона дуже пишалася, що працює на державній службі й живе на зарплатню. Навіть тих, кого викривали її тексти, вона закликала наслідувати її приклад. Або піти та не заважати будувати країну, боротися з окупантом. За викривленою пропагандою «злочинна влада вбила громадську активістку» ховаються спроби не дати Катерині Гандзюк навіть після смерті закріпитися в уяві народу, якому вона служила, прикладом чесного українського політика, які докорінно відрізняються від тих «хай уже буде, адже він меценат».
Перекручуючи правду про те, що Катерина не йшла на «болісні компроміси» й називала речі своїми іменами, не де-небудь, а перебуваючи на державній посаді дуже непростого міста, «активісти» крадуть у народу можливість побачити в ній взірець політика нової генерації, нового штибу, нової якості. Можливо, для того, щоб не дати народитися надії, що такі політики, як вона можливі, що вони є, що не всі однакові й не всі продаються? Можливо. А може, через намагання додати своєму лайт-активізму впливовості за рахунок справжніх борців із системою.
Ви хочете знати, хто замовив Гандзюк, Гонгадзе та десятки тисяч інших? Тих, хто йде в бій голіруч? Я думаю, ви знаєте. Всі ми знаємо. Їх замовили мародери, яким байдуже хто переміг. Тому що вони годуються зі смерті героїв та загнивання України.
