На десять градусів тепліше
Кабінет міністрів України затвердив для Нацгвардії правила застосування спеціальних засобів. Зокрема, використовувати проти натовпу сльозогінний газ не можна, а водомети - можна, але лише при температурі повітря не нижче +10 (що робить ці пристосування в найближчі місяці неактуальними - такої температури Україна дочекається ще не скоро). Попередньо порушників громадського спокою слід не менше двох разів попередити через гучномовці та дати їм час розійтися. Також гвардійцям заборонено бити громадян кийками по голові, шиї, попереку, статевих органах і ключицям, а також у живіт (залишаються груди, спина і кінцівки). Після застосування спецзасобів треба забезпечити потерпілим медичну допомогу. Крім того, їх не можна використовувати проти дітей, вагітних жінок і інвалідів.
Слід зауважити, що постанова Кабміну робить правила набагато більш ліберальними, ніж раніше, коли, наприклад, застосовувати водомети дозволялося за будь-якої плюсової температури. Не треба мати особливо багату фантазію, щоб уявити, яким буде людина, яка отримала тугий струмінь холодної води при +1. Але відтепер українцям це не загрожує, за що уряду безперечно варто сказати спасибі - порядок став значно менш шкідливим для здоров'я.
З одного боку, крок уперед у наявності. Однак варто поміркувати щодо деяких питань.
Перш за все, для чого взагалі потрібні ті ж водомети? Якщо на площі зібралася сотня-інша людей, як завгодно рішуче налаштованих, подібне обладнання зайве - правоохоронці за необхідності легко зможуть «упакувати» бешкетників, так би мовити, вручну. Водомети (так само, як гумові кулі та інші малоприємні речі) використовують проти багатотисячних натовпів, які бажано якось розігнати, не вбиваючи і не травмуючи людей. Але і це спрацьовує далеко не завжди. Згадаймо відомий приклад з історії: «Голова Державної думи Родзянко вимагав цього дня надсилання надійних військ із фронту; потім "передумав" і порекомендував військовому міністру Бєляєву розганяти натовп не стріляниною, а холодною водою з кишки, через пожежників. Бєляєв, порадившись із генералом Хабаловим, відповів, що обливання водою призводить до зворотної дії "саме тому, що збуджує"».
Так чи інакше, Київ 2017 року - це не Петроград ста роками раніше. Тут у найближчій перспективі не видно не тільки нової революції, але і скільки-небудь масових протестів. Втім, якби такі протести й були - більшість українців сприйняла б постанову Кабміну як платонічну. Навряд чи влада зважилася б на практиці використовувати проти протестувальників гумові кулі або водомети, оскільки слова «саме тому, що збуджує» найбільшою мірою застосовні якраз до сучасної України. Тут насильство вулиці народжується зазвичай у відповідь на насильство влади.
Звичайно, існує ймовірність, що гумові кулі, водомети та інші спецзасоби будуть використані не для придушення політичних протестів, а, наприклад, проти натовпів несамовитих футбольних фанатів - подібна необхідність часом виникає в будь-якій країні. Проте цікаво, чому уряд саме зараз перейнявся цією проблемою, невже вона стала актуальною? Здавалося б, наймудріше було б або взагалі не торкатися цього питання (принцип «працює - не чіпай» дає хороші результати не тільки в комп'ютерних справах), або голосно, під телекамери, взагалі ліквідувати водомети. Хіба влада, народжена революцією, застосує силу проти народних протестів? І хіба вона може зробити щось, здатне ці протести викликати?
Але це логіка пересічних громадян, тобто нас із вами. Люди, які володіють владою, якщо вони чогось варті, повинні вміти рахувати хоча б на один-два ходи вперед.
Правильно, зараз в Україні немає масштабних антиурядових виступів. Учасників акцій протесту (хоч наметового табору біля Ради, хоч демонстрацій останніх днів) треба рахувати навіть не тисячами - сотнями. Часом кумедно було, проходячи повз будівлю українського парламенту, спостерігати величезні шеренги правоохоронців, які числом щонайменше вдесятеро перевершували жменьку протестувальників. Втім, це видовище могло викликати посмішку рівно до того моменту, коли вечір перестав бути томним і влада застосувала насильство проти наметового табору і його мешканців. Поки, щоправда, в гомеопатичних дозах - але...
Якщо чогось немає сьогодні - це не означає, що цього не буде і завтра. Чи можуть протести стати дійсно масовими? Якщо так, то може виникнути потреба і в поліцейському насильстві, і тоді найкраще заздалегідь все в цьому питанні детально прописати, встановивши, що поліції робити можна, а що не можна. Адже за будь-які «окремі перегини на місцях» питатиму у кінцевому підсумку з уряду і президента. З Януковича, наприклад, зараз якраз питають за дії того ж «Беркута», а у нинішнього українського керівництва, мабуть, достатньо розуму, щоб знову не наступати на ті ж граблі. Як говорив поліцейський із телесеріалу: «Діяти гранично жорстко, але в правових рамках».
А підстави очікувати багатотисячних виступів (не зараз, так, наприклад, наступної весни) справді є. Зараз, під кінець четвертого року після революції, очевидно, що необхідні соціальні і політичні реформи (йдеться навіть не стільки про викорінення корупції, скільки про жорстке розмежування державної влади та великого бізнесу) пробуксовують. Нинішня Україна - це, звичайно, не Україна часів Януковича, але і на той ідеал, заради якого люди виходили на Майдан, теж мало схожа.
Чинна влада зберігає виданий їй кредит довіри, але хто може сказати, наскільки його ще вистачить? Тим більше що і сама ця влада далека від єдності, що стабільності ситуації не додає.
Імовірність протесту зберігається тією мірою, наскільки зберігаються умови для нього (по суті, ті ж самі умови, що породили і Революцію Гідності). Не сьогодні опозиціонери виведуть людей на вулиці, так завтра. Не ці опозиціонери, так інші. Попит є, а значить, буде і пропозиція.
Втім, тепер влада поводитиметься з протестувальниками більш гуманно. І більш тепло - хоча й лише на десять градусів.
