На узбіччі
Виживання в українському політикумі – справа не з легких. Для чесної людини. Нас призвичаїли до тези , що «політика - то річ брудна». А раз так, то й люди, які «там» - неодмінно мають бути «заплямованими». Але ж ми знаємо - еліта (якою б вона не була) впливає на життя кожного пересічного громадянина. Логічно, коли формування еліт відбувається еволюційним шляхом, приміром, через конкурси на впливові посади. На жаль, ця практика в Україні так і не прижилася. А ті конкурси, які є, часто нагадують профанацію. Іноді перезавантаження влади відбувається революційним чином. Тоді виникає шанс масштабної зміни політичних еліт. Це продемонстрували два наших Майдани. Але впливові посади в 2005-у і в 2015-у роках зайняли, здебільшого, не розумніші, досвіченіші, достойніші, а ті, хто встиг «засвітитися» на сценах обох майданів. Проте, як би там не було, суспільство постійно потребує якісних менеджерів.
Невдоволення владою існує завжди. І це в принципі - норма. Та в нашому випадку її не просто лають, а періодично «виносять із кріслами». І то, здебільшого, після того, як деякі можновладці попалися «на гарячому». Лише тоді - зняття депутатської недоторканості, відсторонення від займаних посад… Далі починається… «судове очищення грішників». Як з Насіровим, Розенблатом.... Ухвалюються ці вердикти корупціонери в мантіях. «Іменем України» це робити легко й просто. Тим паче, що вона ( Україна) ніколи не згадає: а хто ж тих паразитів, що генетично запрограмовані на крадіжки, призначає на посади?! У нашій державі геть відсутня відповідальність за провальні кадрові рішення. Тому часто лишень після журналістських розслідувань «проявляються» (міністри!) з підробними дипломами. А хтось же ці документи мав перевіряти при призначеннях, не говорячи вже про вивчення трудової біографії та спроможності виконувати високі державні функції? Чому за бездарну кадрову політику, яка призводить до колосальних фінансових втрат, ніхто не несе відповідальності?!
Високопосадовці, що «вкусили смак влади», як наркомани, стають залежними від неї, а тому чіпляються до останнього! Правдами-неправдами через підкупи, фальсифікації, викрадення-покупку доказів з кримінальних справ, політичне перефарбування, відверті хабарі ці люди втримуються на верхотурі! І вже з неї плюють вниз, на голови правдолюбів. Так цинічно нині веде себе «еліта» колишніх «регіоналів», обливаючи лайном Україну з екранів власних телеканалів…
Тепер подивимося на кадрову проблему з іншого, більш «оптимістичного» боку. Ви скажете: але ж порядні держслужбовці високого рангу, які намагаються працювати чесно й професійно також є. Так, були і є. Щоправда їх так мало в цьому океані корупції! Та й доля їхня незавидна і продуктивний вік вельми короткий. Адже, потрапивши в «систему» та розгледівши із середини всі її тонкощі», чесна людина починає боротися. Тільки система, як відомо, сильніша і не пробачає принциповим та гоноровим.. Вона їх або має поглинути, або «зачистити», тобто – виштовхнути.
Принципові держслужбовці стають «білими воронами». Вони піддаються публічним атакам з екранів телевізорів (як це нині відбувається з в.о. Міністра охорони здоров’я Уляною Супрун) або, як це трапилося з чиновниками високих рангів Гордієнком, Данилишиним. Таких посадовців звільніють з посад без пояснень. Доки в Україні чесна людина, буде синонімом – небезпечна людина, - узбіччя нашого шляху буде всіяне такими людьми.
