Навчання закінчилися. Забудьте?
Російсько-білоруські маневри «Запад-2017» закінчилися. Російські танкові і механізовані підрозділи вантажать на платформи бойову техніку і вирушають на батьківщину. Білоруські частини, які брали участьу навчаннях, повертаються до місць постійної дислокації. Ніяких вторгнень у суміжні держави не відбулося, чергова війна не почалася, можна видихнути і почати дихати спокійно.
Проте всі події як перед початком навчань, так і під час них наочно показують, що це була не звичайна або ритуальна військова подія, а військово-дипломатичне і пропагандистське шоу. І в цьому сенсі кола по воді від масштабних маневрів будуть розходитися ще довго.
Про збою, випадкові обстрілі говорити не будемо. В принципі, коли збирається така кількість озброєних людей і важкої техніки від випадковостей, породжуваних людським фактором, ніхто не застрахований.
Однак інформація про випадковості і пригоди подавалася у давно відомому дусі. Спочатку міністерство оборони Росії все називає фейком і категорично заперечує, звинувачуючи у всьому журналістів і темні сили, які відомо, де живуть і ким фінансуються, а потім, коли соціальними мережами починають гуляти світлини і ролики з місця події, крізь зуби визнають факт. У цьому сенсі можна цілком зробити висновок, що на навчаннях російські військові та інші пропагандисти нічому не навчилися.
Військова складова маневрів вимагає окремого аналізу та розгляду. Тут же звернемо увагу на дипломатичну складову. Вона виявилася вельми показовою.
Ще задовго до початку навчань сусіди Білорусі забили на сполох. Концентрація такої кількості російських військ і їхні склад ніяк не відповідали легенді. Для боротьби з терористами танки і ракетні установки вже точно не потрібні, принаймні в доступній для огляду перспективі.
Хоча з Мінська всіх намагалися переконати, навіть бацька Лукашенко під час свого візиту до Києва бив себе в груди, що ніякої агресії проти України з території Білорусі ніколи не буде, тривога не минала.
Та й що міг білоруський лідер обіцяти, якщо російські спецслужби дозволяють собі викрадати українських громадян на території його країни і ніяк про це не повідомляти начебто братнім компетентним органам. Тепер треба відповідати на українську ноту.
Взагалі вся поведінка російських військових нагадувала не навчання з відбиття, а рекогносцировку перед зовсім іншими діями. Більше того, це ніхто особливо і не приховував. Як сказав один російський контрактник: «Якби ми хотіли вас окупувати - ми б окупували, і ви навіть не зрозуміли б нічого. Просто ходили б потім і офігевали, що стали росіянами. Як ми з Кримом зробили... Росія - велика держава. Її ніхто ніколи не переможе».
Якби це тільки були слова не в міру самовпевненого і необізнаного з дипломатичними тонкощами контрактника. Набагато більш значні поки пропагандистські дії Москви показують, що у балакучого солдата зязиказірвалися таємні плани генералів і політиків.
Не встигли навчання розпочатися 14 вересня, як ближче до полудня на сайті Міністерства оборони Росії з'являється інформація про перекидання підрозділів Західного військового округу (ЗВО) в Білорусь. Одночасно військовослужбовці танкової дивізії, що дислокується в Підмосков'ї, підняті по тривозі і прибули на станції навантаження. Перекидання танків триватиме упродовж доби.
І це при тому, що кількість заявлених військ має відповідати міжнародним угодам і, природно, в Білорусі ніяких додаткових танків ніхто не чекав. У Мінську нічого толком не те що не розуміли, але навіть пояснити не могли. Залишалося телефонувати в Москву і з'ясовувати. Проте там довго не відповідали.
Інформація була сприйнята абсолютно серйозно. Крим і Донбас цьому навчили. Активісти опозиції на чолі з лідером християнських демократів Павлом Северинцем терміново виїхали в Оршу. Тільки через це місто хоч по залізниці, хоч по трасі М1 танки могли потрапити в Білорусь. Їх не виявили, місцеві жителі теж нічого не чули.
І тільки наступного дня офіційний представник Міністерства оборони Білорусі Володимир Макаров розповів, що в прес-реліз російських військових просто помилочка закралася. Це з'ясувалося в результаті консультацій, які тривали весь попередній день. Російська 1-ша танкова армія дійсно почала передислокацію, але на свої полігони. Протезлощасний прес-реліз продовжував залишатися на офіційному сайті російського військового відомства.
Реакція білоруської влади чимось нагадує дії попередньої української. Самовільні дії російських вояківне припинялися, а велися переговори і з'ясовування. Ось після такого агресор відчуває свою безкарність і діє брутально. Наслідки відомі.
Вся ця історія з так званим танковим маршем переслідувала кілька цілей.
По-перше. Наочно продемонструвати, що білоруська армія не тільки не стане захищати країну від російської агресії, але їй такого наказу ніхто не віддасть. Будуть дзвінки в Москву і спроби щось з'ясувати за різними каналами.
По-друге. Білоруська влада не зробила жодних висновків з подій в Україні. У пропагандистському сенсі вона беззбройна і не має підготовленого апарату на випадок не фейкових, а реальних агресивних дій. Білоруське суспільство абсолютно не готове до російської агресії. І цим ніхто не займається. Москва перевірила це, як то кажуть, у польових умовах.
Постійні розмови і видавана література про так званийЗахідно-Русскій край або Західну (Білу) Русь повинні підготувати ідеологічне підґрунтя для оголошення Білорусі неіснуючою, штучною і вигаданою комуністами. У Москві постійно повторюють, що історія Білорусі нав'язана Варшавою, Вашингтоном і, щось нове, Берліном. Як сказав на презентації автор книги «Муравйов-Віленський» Олександр Бендзін, «У цій міфології зацікавлений білоруський націоналізм. Існує офіційний націоналізм режиму Лукашенка. Є опозиційний. Вони споріднені за своєю ідейною основою». До речі, ще в царські часи герой презентованої книги отримав прізвисько Муравйов-вішатель.
По-третє. Мінськ отримав не тільки інформаційний, але повноцінний дипломатичний ляпас. Кремль настільки нахабним чином показав, що може повалити нинішню білоруську владу одним рухом своїх танків, і тому всерйоз її не сприймає. Бацько Лукашенко на посаді рівно стільки, скільки це вигідно Кремлю.
По-четверте. НАТО і Україна з Грузією, а також Азербайджан з Казахстаном і всією Центральною Азією отримали черговий наочний урок, що Росія може почати агресію будь-якої миті.
Мабуть бацька Лукашенко серйозно образився, якщо спостерігав за маневрами зі свого полігону, а Путін з російського. З іншого боку, що ще білоруському лідерові залишалося. Нічого реального протиставити Путіну він не може.
У найближчому майбутньому Росія країни НАТО чіпляти не буде, але загрози вже висипаютьсяненаче з рогу достатку. За цих умов фактор України виходить якщо не на перше, але на важливе місце в безпеці Альянсу. Без забезпечення свого південно-західного флангу Росія на вторгнення в Білорусь, тим більше в країни НАТО не зважиться.
Як не крути, але прийшов час почати поставки в Україну важкого озброєння. Навчання «Запад-2017» наочно показали вихідні загрози і про це забувати не можна.
Судячи з усього, Криму і Донбасу Москві замало, Білорусь може опинитися на черзі.
