Некролог в контексті
Найкращі йдуть у сяючий туман.
Ідуть посеред зірок - в ворота раю,
Відбудувавши на Землі свій божий храм,
Ніхто з них в небесах не помирає.
Цю строфу з вірша російського провінційного поета-аматора Івана Вологжанінова з Череповця, написаного в 2009 і присвяченого пам’яті архітектора Ігоря Орлова, вже кілька років широко використовують в мережах підтримки бойовиків незаконних збройних угрупувань на окупованих територіях Донбасу в якості епітафій. Сьогодні ці слова поширюються в групах підтримки апологетів «рускава міра» як епітафія італійському журналісту, політику та суспільному діячеві Джульєтто Кьєза, що він помер від інфаркту 26 квітня 2020 на 80-му році життя.
Бойовики мають свої причини на героїзацію Джульєтто Кьєза – багато років він послідовно захищав кремлівську політику стосовно Криму і Донбасу, вважав Революція Гідності «фашистським заколотом», неодноразово відвідував окуповані території попри санкції, спостерігав за «виборами» у маріонеткових «республіках», називав себе «другом» очільників цих бандитських анклавів та закликав західні уряди «визнати вибір народу».
Нам Джульєтто Кьєза відомий в останні роки переважно своєю більш як тісною співпрацєю з російськими каналами «Раша тудей», «Пєрвий канал», «Россія-1», «Россія-24», НТВ, «Рен-ТВ», «Звєзда», «Культура», та виданнями «Літєратурная газєта», «Дєловой вторнік», «Московскіє новості», «Ітогі», де він завзято відтворював наративи московської пропаганди, запекло відстоював позиції кремлівського режиму і боровся проти західної демократії, використовуючи популістські та антиглобалістські гасла, а також маніпулюючи найбожевільнішими конспірологічними теоріями.
Формально, можна було б обмежитися констатацією, що в особі пана Кьєзи глобальна пропагандистська мережа Кремля зазнала значної втрати, але насправді політична і соціальна еволюція Джульєтто Кьєза віддзеркалює набагато складніше і цікавіше явище сучасного світу. Воно визначає соціо-політичні процеси в багатьох країнах і його треба зрозуміти.
Невдалий студент-фізик Джульєтто Кьєза рано захопився комуністичними ідеями і став членом Італійської комуністичної федерації молоді і Італійської комуністичної партії. Це був загалом звичний і логічний крок в тому соціальному середовищі. Ліві і зокрема комуністичні ідеї були і залишаються популярними в Європі як дієвий соціальний інструмент для побудови горизонтальних соціальних зв’язків, розбудови ефективного профспілкового і кооперативного руху, відстоювання своїх прав перед корпораціями, та як вдала альтернатива традиційним архаїчним ієрархіям мафіозного типу.
Зрозуміло, що такий контекст не передбачає прямих соціальних ліфтів, або особистих фінансових, політичних чи соціальних зисків, що вони наявні в корпоративних соціальних моделях. Втім, дехто знаходить можливості для їхнього отримання за будь-яких умов.
Приєднання до комуністичних організацій дивним чином дозволило Джульєтто Кьєза побудувати політичну кар’єру і очолити редакцію фінансованої Кремлем комуністичної газети L'Unita, а після відвідання Олімпіади-80 навіть стати її московським кореспондентом. Водночас, як «фахівець з СРСР», він почав виступати з лекціями з в американських університетах і корпораціях.
Навіть після колапсу СРСР він не втратив таку вигідну роботу - йому вдалося залишитися московським кореспондентом італійської корпоративної газети La Stampa. Водночас він почав співпрацювати з російськими редакціями «Радіо Свобода», BBC та Deutsche Welle. Саме тоді він почав працювати з російськими дослідниками злочинів комунізму та вивчати демократичні реформи.
Саме тут, на початку 2000-х стався його радикальний поворот в бік критики ліберально-демократичної моделі розвитку, почалося захоплення конспірологією. Незабаром він захопився політичною діяльністю і приєднався до «центристської» політичної партії Italia dei Valori («Італія цінностей»), яка насправді була радикально популістичною і базувала свої наративи на «боротьбі з корупцією». Від цієї партії його було обрано в Європарламент в 2004, після чого він залишив партію, приєднався до соціалістів і заснував кілька власних медійних проектів.
Після цього його було вже не зупинити: він публікував свої «розслідування» одне за одним – «Зеро: чому офіційна версія події 9/11 є шахрайством», «Схід-Захід: війна імперій», «Секретні тюрми ЦРУ в ЄС», «Війна як брехня», «Русофобія 2.0», «Світ на порозі війни», «Путінофобія» тощо. Відчуваєте спорідненість наративу? За радикальність дискурсу він був улюбленцем соціальних мереж та бажаним гостем редакцій російських пропагандистських каналів.
Втім, важливою тут є не стільки спорідненість наративу, що його просувають «західні альтернативні політики-антиглобалісти», «глобальні правозахисні ЗМІ», що давно перетворилися на закриті корпорації, та кремлівська пропаганда, а спадковість, яку яскраво демонструє випадок Джульєтто Кьєза.
Його руйнівний, наповнений божевільною конспірологією, антидемократичний і антиліберальний, невибірково сервільний по відношенню до нелюдських авторитарних режимів корпоративістського типу, радикально популістський «антикорупційний» дискурс - є прямим наслідком і логічним продовженням його «комуністичної кар’єри». Єдиним незмінним спільним знаменником всієї його кар’єри було служіння інтересам державних корпорацій – чи то радянської, чи то російської – спрямованим на руйнування будь-яких інституцій, базованих на вільній горизонтальній самоорганізації громадян, намаганні поставити під сумнів будь-який вибір і пояснення, посіяти загальну недовіру і страх, знецінити всіх і кожного.
Всі ті ідеологічні кліше («корупція», «таємні тюрми», «прибутки від війни» тощо), що їх він навмисно невибірково використовував, руйнуючи залишки раціональності, є індикаторами пропагандистських впливів авторитарних державних корпорацій в їхній боротьбі з ліберально-демократичними суспільствами і державами. І, дивлячись на результати виборів, спробуйте сказати, що ця боротьба не є успішною.
Про це і треба пам’ятати, згадуючи про Джульєтто Кьєза…
І, знаєте що? - серед радикальних популістів сьогодення не він один такий, що вийшов з середовища колишніх корпоративних, зокрема, колишніх комуністичних функціонерів та мажорів. Озирніться, - бачите?
