Несекретний арсенал України
Матеріалізм, мов паличка Коха, живе в нашому єстві, змушуючи необгрунтовано піднімати речовину над свідомістю. У мирний час ця світоглядна помилка обходиться недешево, а у воєнний — годі й казати. Для стратегів велика кількість танків з кулеметами не означає перемогу, так само, як брак вертольотів — поразку. Коли 300 спартанців зупинили полчища Дарія, коли невелике військо Ю.Пілсудського розбило величезну армію М.Тухачеського, коли гарнізон Гібралтара переміг два флоти великих держав... У багатьох інших парадоксальних результатах битв, що перетворили очевидну перевагу на немислимий крах, торжествував дух. Невидима, не відчутна, але грізна зброя — таким його уявляв Карл фон Клаузевіц, який вважав морально-психологічний стан армії та суспільства головною умовою перемог. За це історія нагородила прусського офіцера й письменника титулом найбільшого теоретика війни. Після нього категорії моральної переваги військ з емоційних характеристик перейшли в розряд визначення боєздатності. Хочеш виграти війну — переконай своїх солдатів у правоті, благородстві місії й змусь їх повірити в перемогу. А ворога злякай виглядом трупів і зумовленістю поразки. І в цій справі нічого не міняється відтоді як Ахілл тягав довкола Трої тіло мертвого Гектора.
1942 року американські журналісти разом з військовими домовилися не публікувати фотознімки й кінокадри з понівеченими та мертвими співвітчизниками. Це не було актом приховання втрат. Суспільство бажало захистити себе від японської, а потім і німецької пропаганди, яка змальовувала янкі — поганими солдатами. Тому була прийнята ще одна дивна акція — мобілізуючі листи з фронту. Командування просило солдатів і офіцерів не повідомляти рідним і близьким погані новини, підтримувати родинний оптимізм. І сьогодні, переглядаючи документи того часу у відкритій усьому світу Бібліотеці Конгресу США, не можна не відчути їхнього настрою якнайшвидше подолати ворога. У перемозі ніхто не сумнівався, сперечалися лише про терміни. Американські компанії безкоштовно відправляли на фронт напої, консерви, жувальну гумку, сигарети, безліч різних товарів. За це преса безкоштовно рекламувала їхні бренди. Уславлені актори, письменники й просто відомі люди їздили на фронт, вдягаючи військову форму. Величезне дерево величезної країни зрощувало з армією всі свої гілки й паростки.
Що легко вдалося зробити політикам і військовим 1945-го, не сталося 1965-го, коли чудово озброєні й прекрасно підготовлені солдати супердержави намагалися розібратися з маленькою й відсталою країною — В’єтнамом. Не вдалося. На грунті несправедливої загарбницької війни не проростає благородне зерно. Це висновок не лише американській історії.
Сьогодні ми бачимо, як відчайдушно працює кремлівська машина війни, намагаючись перетворити агресію на акт визволення, покидьків людського роду на вершки суспільства, чорне на біле. Але маска величезних грошей і величезної брехні не здатна приховати обличчя монстра. Факт віроломної, безсоромної агресії стає очевидним для більшості людей на планеті, зокрема й у Росії. Проте нам не варто спокушатися «засвіченням» таємної війни Путіна. Навпаки, турбота про моральний дух суспільства стає справою кожного з нас. Нехай домогосподарки прикусять язики, щоб не повторювати пліток про астрономічні цифри втрат нашої армії. Вони вигадані ворогом саме для рознесення по під’їздах. Нехай наші ЗМІ нарешті вийдуть із зони байдужості у висвітленні перемог і поразок на східному фронті. Нехай наші чудові актори, співаки й інші герої таблоїдів з’являться в розташуванні наших військ, щоб підтримати їх морально. Нехай блогери й завсідники соціальних мереж припинять посилатися на ворожі інформаційні ресурси. Нехай наш бізнес безкоштовно рекламує свої товари, постачаючи їх на передову.
Звісно, побажання всього лише побажання. Але ж зовсім недавно український кордон на сході був повністю відкритий для загарбників, і лише наше з вами бажання збудило загальне бажання закрити його в будь-який спосіб. Сьогодні він захищений, за винятком лінії тероризму на Донбасі. Зроблене майже неможливе. Умисне ослаблена, урізана до меж армія зуміла зібратися в потужний кулак за рекордні терміни в кілька тижнів. У міцніючих Збройних Силах матеріалізувався міцніючий національний дух і моральна перевага українського суспільства над кремлівською зграєю, що одурманила народ своєї країни.
Російська військова наука визначає бойовий дух як поняття військової психології й зводить його до проявів хоробрості, дисципліни й готовності виконувати накази. Західні трактування підкреслюють нерозривність цивільної й військової моралі й розглядають духовну єдність військових як їхнє свідоме й емоційне об’єднання на принципах взаємної пошани заради захисту нації. Різниця в тлумаченнях означає різницю змісту. У армії, де верховний головнокомандувач радить підпорядкованим атакувати противника, прикриваючись жінками й дітьми, зникає етичне єство служби. Щоб виправдати антигуманну поведінку своїх військ, кремлівська пропаганда й вигадує жахи про нас. Без них розпадеться вся авантюрна політика Путіна, і люди в російській глибинці здригнуться, дізнавшись правду про розв’язану війну.
2000 року в США вийшла книжка Майкла Генделя «Майстри війни». Її автор, експерт у військовій стратегії, доктор філософії й консультант уряду в проблемах безпеки дійшов висновку: природа воєнних успіхів визначається вектором з трьох домінуючих тенденцій: характеру бойових дій, духу нації та її здатності підтримувати війну, тобто забезпечувати людськими й матеріальними ресурсами. Розглядаючи Путінську авантюру з таких позицій, ми переконуємося в безумовних перевагах українського народу й армії.
Ми відстоюємо свою територію, своїх громадян і свою гідність. Ми ведемо відкриті бойові дії, в них беруть участь люди й техніка з пізнавальними знаками нашої країни. Військами з нашого боку керують кадри Збройних Сил України. Ми відкриті для міжнародних військових спостерігачів і про наслідки своїх дій повідомляємо світову спільноту. Усього цього немає в російської сторони, що створила з найманців і шпигунів загони провокаторів. Вони справжнє лице Росії, що воює з нами, як і мораль «ополченців Донбасу», що формуються на призовних пунктах російських міст.
Для насильства людині достатньо дати в руки зброю, для перемоги необхідні солдати з чистими душами. Так було завжди і так буде тепер.
