Нові жертви «Новичка»
Журналістське розслідування, проведене The Insider спільно з Bellingcat, Tamedia (Швейцарія) і фондом Civica, показало, що один з отруйників болгарського бізнесмена Омеляна Гебрева, який діяв разом із отруювачами з Солсбері, виявився людиною з дуже цікавою біографією. У Болгарію він в'їжджав за паспортом на ім'я Георгія Горшкова. Однак ця людина відома й під іншим ім'ям - Єгор Гордієнко, хоча немає повної впевненості, що саме такі ім'я та прізвище він носив при народженні. З дипломатичним паспортом на це ім'я отруйник-невдаха працював у ранзі третього секретаря в російському представництві при СОТ у Женеві. Очевидно, в отруєнні Гебрева Гордієнко грав не останню роль, раз опинився серед тих трьох осіб, яких болгарська влада оголосила в міжнародний розшук через цю справу.
Двоє інших фігурантів міжнародного розшуку - це Денис Сергєєв (Сергій Федотов) і Сергій Лютенко (Сергій Павлов), разом із якими Гордієнко-Горшков уперше прилетів до Болгарії 11 лютого 2015 року. Вже через 9 днів усі троє повернулися з Софії в Москву після рекогносцировки. 24 квітня Гордієнко-Горшков знову навідався до Болгарії, цього разу в Бургас, звідки на орендованій машині вирушив у Софію, де зупинився в Hill Hotel. Там він попросив номер, вікна якого виходили на подвір'я. З них було добре видно в'їзд на підземну парковку, якою користувався Гебрев і працівники його компанії Emko. Того ж дня в Софію прилетіли Сергєєв-Федотов і Лютенко-Павлов. 28 квітня о 13:57 Сергєєв-Федотов проявив непрофесіоналізм, що з ним траплялося вкрай рідко, і потрапив в зону видимості камери на цій парковці, причому одягнений він був як справжній «лицар плаща і кинджала» - в крислатий капелюх і рукавички. На думку слідства, саме тоді він наніс спреєм нервово-паралітичну отруту «Новичок» або аналогічну їй за складом на ручку дверей автомобіля Гебрева.
Увечері того ж дня під час ділової вечері Гебрев знепритомнів, а потім впав у кому, але лікарям вдалося його врятувати. Також отруїлися, але вижили син Гебрева і один із топ-менеджерів компанії Emko. А трійця грушників того ж вечора покинула Болгарію. Але вже 24 травня Сергєєв-Денисов повернувся в країну, щоб доробити недороблену роботу. Він знову прилетів до Бургаса, орендував машину, але на цього разу діяв хитріше, відключивши систему GPS, щоб неможливо було відстежити його переміщення. А через 4 доби, 28 травня, в Софію знову прилетів Гордієнко-Горшков. І того ж дня Гебреву стало зле, він знепритомнів, і син відвіз його у військовий госпіталь у Софії, де запідозрили, що бізнесмен отримав нову порцію «Новичка». А вже ввечері 28 травня обидва горе-отруйники поїхали до Сербії, здали орендовану машину в Белграді і 30 травня вилетіли в Москву. Після цього паспорт на ім'я Горшкова вже не використовувався, натомість Гордієнко почав успішно працювати в СОТ у Женеві. Тотожність Гордієнко і Горшкова розслідувачі встановили, порівнявши фотографії на відповідних паспортах.
Єгор Гордієнко народився в 1979 році в містечку Болград на Одещині, де його батько служив у 98-й гвардійській повітряно-десантної дивізії. У 80-ті роки сім'я перебралася до Москви. У 2007 році Гордієнко вперше побував за кордоном, зупинившись на 12 днів у Єгипті. А з 2010 року він почав користуватися паспортом на ім'я Горшкова і відвідав Іспанію, Україну, Туреччину, Чехію, Таджикистан, Швейцарію, Італію, Фінляндію, Францію. При цьому в Таджикистан і Францію він подорожував зі старшим наставником - Сергєєвим-Федотовим. У березні й квітні 2014 року Єгор-Георгій кілька разів відвідав Ростов і Крим. А в липні 2014 року він отримав від держави квартиру в тому ж будинку і в той же час, що й Олександр Мишкін-Петров. Швидше за все, це була винагорода за анексію Криму і війну на Донбасі. Оскільки Мишкін-Петров і Чепіга-Боширов за Донбас удостоїлися звання Героїв Росії, то з великою ймовірністю можна припустити, що і Гордієнко-Горшков був удостоєний цього звання.
У 2016 році вже як Гордієнко він часто бував у Криму, а 27 січня 2017 року поїхав дипломатом у Женеву. При цьому він був засекреченим дипломатом. На сайті російської місії при СОТ його прізвище так і не з'явилося. Однак Єгор собі на горе все-таки засвітився на сайті учасників женевських марафонів - підвела любов до бігу на довгі дистанції. У січні 2018 року Гордієнко, заявлений як учасник російської дипломатичної місії, фінішував на 90-му місці, пробігши 5 км за 33 хвилини. Разом із родиною він також зареєструвався на марафон у грудні 2018 року, але в ньому не брав участі, як ми побачимо далі, з абсолютно об'єктивних причин. А в лютому 2020 року блог Nightingale опублікував ім'я Гордієнко з посиланням на неназваних дипломатів, які нібито впізнали його як Горшкова після появи статей-розслідувань про отруєння в Болгарії. Але на той час Єгора давно вже не було в Женеві, а швидше за все - і на цьому світі. Гордієнко-Горшков терміново покинув Женеву, хоча термін його акредитації при СОТ закінчувався лише наприкінці 2020 року. У російській же місії при СОТ будь-якою інформацією про Гордієнка поділитися відмовилися.
25 жовтня 2018 року Єгор купив два квитки - один у Москву з вильотом того ж дня, інший - назад до Женеви на 31 жовтня. О 22:40 він вилетів до Москви, але зворотним квитком так і не скористався і Росію більше не залишав. Безперечно, Гордієнко був спішно відкликаний на батьківщину через те, що його спільників із болгарських отруєнь Мишкіна-Петрова і Чепігу-Боширова на той час було вже повністю викрито на весь світ як отруйників Скрипалів і кадрових офіцерів ГРУ. У Москві борт із Гордієнком-Горшковим приземлився вночі о 2:45 26 жовтня і, судячи з білінгу його телефону, вже о 7-й ранку наш герой був у штаб-квартирі ГРУ на Хорошевському шосе, 76. Тоді ж він зідзвонився з генералом Андрієм Авер'янова, командиром військової частини 29155. Весь день Горшков пробув у штаб-квартирі ГРУ. Увечері він став обдзвонювати друзів і знайомих, судячи з усього, щоб повідомити їм про своє повернення в Москву, що називається, з кінцями. 31 жовтня Єгор зустрів в аеропорту свою сім'ю, яка повернулася з Женеви. За день до відльоту Горшкова зі Швейцарії з'явилася стаття-розслідування Bellingcat, де згадувалася поїздка Чепіги-Боширова в Прагу, яку він здійснював разом із Гордієнком-Горшковим. Хоча прізвище останнього у статті не згадувалося, в Москві, як вважають журналісти-розслідувачі, почали побоюватися, що Гордієнка-Горшкова рано чи пізно розшифрують через його тісні зв'язки з уже засвіченими солсберійськими отруювачами, і вирішили, що краще його відкликати.
Але, думаю, насправді все було простіше і набагато трагічніше для софійського горе-отруйника. У Москві знали про провал отруйників Скрипалів ще в квітні 2018 року, після втечі до Англії з Риму резидента «Аполло», яким, швидше за все, був генерал Сергєєв-Федотов. Але ще існувала якась надія, що перебіжчик не передаватиме британським та іншим спецслужбам усю інформацію, наприклад, про болгарські отруєння, де він безпосередньо наносив отруту на ручку автомобіля жертви і де його реально можна було б притягти до відповідальності за замах на вбивство, та ще й суспільно небезпечним чином. І Гордієнка з Женеви відразу не відкликали, можливо, побоюючись, що він уже знає про втечу Сергєєва й відкликання за гарячими слідами може спровокувати його стати неповерненцем.
До речі, вся тепла компанія Гордієнка-Горшкова, Сергєєва-Федотова, Мишкіна-Петрова, Чепіги-Боширова, Єжова-Кононіхіна, і, можливо, Лютенка-Павлова зібралася в Женеві з кінця грудня 2017 року і до лютого 2018 року. Саме з Женеви Чепіга, Мишкін і Сергєєв вирушили в подорож, що закінчилася солсберійським отруєнням. Не виключено, що в Швейцарії готувався ще один замах, але він із якихось причин не відбувся.
Для розуміння долі Гордієнка-Горшкова треба звернути увагу на те, що 3 жовтня 2018 року в аварії вертольота, нібито прямуючи на полювання, загинув заступник генерального прокурора Саак Карапетян, який зроду полюванням не захоплювався, проте мав нещастя свого часу, за командою з Кремля, відкрити справу про отруєння Скрипалів як російських громадян. Це сталося за 22 днів до відльоту Гордієнка з Женеви. А тодішній начальник ГРУ (вже офіційно званого просто Головним управлінням) Ігор Коробов після прильоту Єгора в Москву вночі 26 жовтня прожив лише 26 днів, раптово померши 21 листопада 2018 року нібито від онкології. Очевидно, не пізніше кінця вересня на самій верхівці дійшли висновку, що «Аполло» викладе все і що треба терміново замітати сліди. При такому розкладі шанси Гордієнка-Горшкова на довге і щасливе життя дорівнювали нулю, і найкраще йому було б просити політичного притулку в Швейцарії або десь іще, а не повертатися на Батьківщину. Думаю, незабаром після повернення його відправили в секретне відрядження, нібито в Сирію, а через якийсь час родині повідомили про його героїчну загибель. Ось тільки не знаю, де і під яким прізвищем поховали Єгора-Георгія Гордієнка-Горшкова.
