Обмін: Подвійний виграш Кремля
«19.12.-29.12.2019»
«Це людина, яка брала активну участь у бойових діях на боці сепаратистів... Ця людина перебувала у нас у розшуку. Це бойовик, причому дуже жорстка і кривава людина... Він був одним з організаторів вибухів у московському метро...». - Пам'ятаєте, так, саме так під час прес-конференції 9 грудня в Парижі російський президент Володимир Путін виправдовував вбивство своїми спецслужбами 23 серпня в берлінському парку Кляйнер Тіргартен громадянина Грузії Зелімхана Хангошвілі. Це не перше вбивство політичних супротивників Кремля, перебіжчиків, кавказьких сепаратистів, організоване нинішніми російськими спецслужбами за кордоном.
Звичайно, для західних ЗМІ і для своїх західних колег російська дипломатія і російське керівництво дотримується озвученої Путіним у Парижі версії «Я не знаю, що з ним сталося», але російського споживача інформаційного продукту Кремля з перших днів правління Путіна переконують у тому, що всі до одного терористи та інші вороги Росії будуть «замочені в сортирі». З точки зору практики боротьби з палестинським тероризмом і нацистськими злочинцями ізраїльської спецслужби Моссад, можна було б і в цьому випадку заплющити очі на міжнародне право і право взагалі (знаю-знаю, звучить погано, адже на дворі вже не ХХ століття), якби президент Росії і його оточення не керувалися принципом «Росія це я» і до «ворогів Росії» не зараховували не тільки терористів, а й критиків режиму, а також своїх особистих недругів.
Ну а тепер до України. Не рейди чеченських терористів на Північному Кавказі, не вибухи в московському метро, в яких Володимир Путін бездоказово - Росія навіть не спробувала вимагати у Німеччини видачі нібито терориста, адже для цього самої заяви російського президента мало, документальні докази потрібні - звинуватив Зелімхана Хангошвілі. Цілком реальний терористичний акт 22 лютого 2015 року, коли біля харківського Палацу спорту під час мирної ходи громадян було підірвано радіокеровану протипіхотну міну, в результаті чого на місці загинули один демонстрант, один підполковник міліції, отримали поранення 11 осіб. Ще один демонстрант - 15-річний підліток - помер не приходячи до тями наступного дня.
З якого боку не візьми - і в озвучених російськими дипломатами і політиками за кордоном, і з точки зору тиражованих для росіян цінностей - винуватці цього злочину - терористи, які а) повинні понести покарання, і навіть якщо їх і вб'ють, Кремлю до їхньої долі байдуже, б) яких потрібно «мочити». Якби ж то тільки загиблі та постраждалі активісти - хода проходила під антипутінськими гаслами, але ж серед загиблих підполковник міліції, ще недавно колега тих самих убивць майданівців беркутівців, яких сьогодні так героїзує Кремль. А ми ж пам'ятаємо з недавніх акцій протесту в Росії, яка сувора російська Феміда, варто навіть не чхнути в їхній бік, просто випадковому перехожому трапитися під гарячу руку російським силовикам.
І все ж недарма в нинішньому російському прапорі три смуги. Як виявилося, у нинішнього керівництва Росії є ще й третя система цінностей, в якій існують терористи, яким можна і потрібно допомагати будь-яким шляхом уникнути покарання (не мочити, а навпаки, висушити їх у разі потрапляння на них води). Відмінність цих «правильних» терористів полягає в тому, що вони вбивають «в ім'я Росії», вбивають її, а правильніше її керівництва, ворогів. Зазвичай, якщо керівництво будь-якої країни починає на практиці керуватися подібною системою цінностей, це служить підставою для включення цієї країни до списку країн - спонсорів тероризму. В якому на сьогодні перебувають Північна Корея, Іран, Сирія і Судан, що з цілком зрозумілих причин є найбільш довіреними союзниками Росії.
Здавалося б, прикладені російським керівництвом зусилля для того, щоб витягнути з української в'язниці засуджених за терористичний акт у Харкові терористів Віктора Тетюцького, Володимира Дворнікова, Сергія Башликова, могли б послужити і повинні були б використані як незаперечний доказ причетності Росії до організації терористичної діяльності на території України. Повинні..., якби, на відміну від переговорів про обмін Вишинського, нинішнє керівництво України не погодилося під тиском Кремля зробити їх предметом переговорів безпосередньо з терористами, а не з їхніми російськими господарями, тим самим з площини українсько-російського конфлікту розв’язання питання «обміну утримуваними особами» перетворити на внутрішньоукраїнську проблему. Російських терористів перетворити на українських. - Це перший виграш Кремля і, відповідно, програш України.
Нарешті, як неминучий наслідок того, що обвинувачені у злочинах проти Майдану беркутівці і засуджені за терористичний акт у Харкові російські терористи стали предметом переговорів із самопроголошеними Донецькою і Луганською «республіками», а не безпосередньо з Кремлем, так і не будуть звільнені десятки незаконно утримуваних у російських в'язницях і слідчих ізоляторах киримли. Президент Петро Порошенко «злив» Крим, коли йому не вистачило мужності та мудрості оголосити всеукраїнську жалобу за жертвами терористичної атаки 17 жовтня 2018 року в Керчі. Президент Володимир Зеленський зрадив Крим через рік, коли так і не набрався мужності (скажи я в його випадку про мудрість, це вважали б проявом цинізму), щоб наполягти в переговорах із Путіним на звільненні кримських татар. Утримувані в російських в'язницях без будь-якої надії на обмін і звільнення киримли і далі залишаться потужним чинником тиску Кремля на кримських татар. Це ще раз продемонструвало, що їм і надалі не варто в захисті своїх прав розраховувати на реальну, а не декларативну підтримку з боку України.
У підсумку те, що називали «паризькою нічиєї», обернулося ще однією серйозною дипломатичною поразкою України. До яких у році, що минає, нам із вами вже не звикати. Як, втім, схоже, і в наступному.
