Отруєння Навального: Нові пригоди «Новачка»
Отже, будь-які сумніви в тому, що лідер російської позасистемної опозиції Олексій Навальний був отруєний за наказом російської влади, усунуті. Фахівці лабораторії Бундесверу виявили в організмі Олексія Навального сліди бойової хімічної отруйної речовини, за складом подібну на розроблену в Радянському Союзі отруйну речовину нервово-паралітичної дії «Новачок». Канцлер Ангела Меркель, коментуючи повідомлення про отруєння Навального, заявила, що у ФРН є питання, відповісти на які може тільки уряд Росії. За її словами, «злочин проти Олексія Навального направлений проти фундаментальних цінностей і основних прав, які ми відстоюємо». Глава німецького МЗС Хайко Маас закликав Росію виявити і притягнути до відповідальності причетних до отруєння опозиціонера. Можна не сумніватися, що цей заклик залишиться воланням в пустелі. Не буде ж Володимир Путін залучати до відповідальності самого себе. Бо наказ про отруєння Навального міг віддати тільки він сам. Адже «Новачок» - отрута надзвичайно небезпечна, і для застосування в якості знаряддя індивідуального терору, а не масового ураження, що вимагає істотної модифікації і спеціальних навичок при використанні.
Путін, як відомо, маніакально боїться замахів на своє життя. Тому він напевно тримає під особистим контролем доступ до «Новачка» і інших сучасних бойових отруйних речовин. Ані глава Міноборони, ані начальник Генштабу, ані керівники СЗР, ГРУ і ФСБ такого доступу не мають. Інакше де гарантія, що їхні підлеглі нанесуть «Новачок» не на ручку номера Навального в томському готелі, а на ручку кремлівського кабінету самого Путіна. Доступ до «Новачка» і аналогічних отрут, що виготовляються в надсекретних НДІ, можуть мати тільки дві структури, що підкоряються безпосередньо Путіну: Адміністрація президента Росії і Федеральна служба охорони. Ясно уявляю, як Володимир Володимирович останніми словами шпетить засекреченого главу надсекретної російської токсіколабораторіі: «Що ж Ви, батенька, хай вам грець, запевняли мене, що за дві доби всі сліди «Новачка» з організму вийшли, а у німців геть навпаки! Так тебе за таке самого цим «Новачком» нагодувати мало!» На що розгублений професор злякано виправдовується: «Та хто ж знав, що у них, бусурманів, такі тести!»
Будь-яких підстав ставити під сумнів висновки німецьких військових токсикологів немає. Але Кремль в запереченні отруєння Навального буде стояти до останнього. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков вже запустив в обіг мантру про те, що до вивезення Навального з Омська в Берлін ніяких отрут в його організмі не знайшли. Мовляв, самі німці і ввели сліди «Новачка» в організм Навального, або під час перевезення в Берлін, або в клініці «Шаріте», або безпосередньо в аналізи підмішали. І цю нісенітницю тепер протягом багатьох місяців будуть повторювати як російські офіційні особи, так і пропагандисти всіх мастей. Хоча німецькій владі фальсифікувати аналізи Навального і додавати в них «Новачок» зараз потрібно якнайменше. Якраз Берлін всіляко намагається продовжити будівництво «Північного потоку-2» і зберегти зв'язки з Москвою, а також говорить про ослаблення санкцій при перших позитивних зрушеннях з боку Росії в справі врегулювання на Донбасі.
Як би не було прикро Пєскову та іншим наближеним до Путіна особам, виявлення в організмі Навального «Новачка», який з часів отруєння Скрипалів став фірмовим знаком російських спецслужб, одразу ставить хрест на групі версій про те, що Навальний міг бути отруєний власною дружиною або товаришами з позасистемної опозиції. Надто вже очевидно, що у цих осіб доступу до «Новачкаі» немає і бути не може. А всі версії, що зв'язують отруєння лідера російської опозиції з підступними діями зовнішніх сил, ще менш переконливі. Неможливо уявити собі, щоб якийсь американський, британський чи німецький агент (а вірніше - група агентів, тому що одній людині управлятися з «Новачок» досить складно) прибули до далекого Томська і змогли там, під пильним оком працівників ФСБ, які день і ніч опікуються головою Фонду боротьби з корупцією, отруїти Навального. Боюся, що це навіть як сюжет науково-фантастичного роману не прокотить.
Зрозуміло, ніхто на Заході, крім оплачуваної російської агентури, в дитяче белькотіння Кремля з приводу отруєння Навального не повірить. І введення нових антиросійських санкцій з боку Євросоюзу, Англії і США виглядає неминучим. В очікуванні їх російський рубль прискорив своє падіння відразу ж після повідомлення про те, що Навальний був отруєний саме «Новачком». Питання полягає в тому, які саме санкції будуть введені. Ситуація, що склалася, в цілому подібна до тієї, яка була після отруєння Скрипалів, але є й істотні відмінності. На відміну від Навального, Скрипалі були отруєні не в Росії, а на британській території. Це полегшувало проведення розслідування і допомогло встановити осіб, які робили замах, і їх зв'язок з російськими спецслужбами. Оскільки тоді «Новачок» був отриманий ліквідаторами через російське посольство в Лондоні, куди прибув дипломатичним вантажем, санкції проти російських дипломатів виглядали цілком логічними і обернулися їх масової висилкою з Євросоюзу, США та ряду інших країн.
У випадку з Навальним німецька влада без сприяння Росії взагалі не можуть проводити розслідування, а такого сприяння точно не буде. Але оскільки отруєння було в Росії, висилка російських дипломатів була б нелогічною. З іншого боку, Сергій Скрипаль і його дочка Юлія ніколи не були політиками і ніякої політичної ролі не грали. Спроба їх усунення була запізнілою помстою перебіжчикові і мала також деякі внутрішньополітичні цілі, пов'язані з президентськими виборами в Росії. На відміну від Скрипаля, Навальний зараз є найбільш видатним російським опозиційним політиком, і спроба його ліквідації уподібнює Путіна до керівників Саудівської Аравії, що пішли на вбивство одного з опозиціонерів на території саудівського консульства в Стамбулі. Через це санкції повинні бути навіть сильніше, ніж у випадку зі Скрипалем, і, можливо, вони торкнуться настільки чутливий для Росії енергетичний сектор. Перше, що напрошується, - це заморожування Німеччиною на невизначений термін добудови газопроводу «Північний потік-2». Але чи вистачить на це духу у німецьких політиків?
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
