Пакт і Меркель
Пишні свята в Росії на честь річниці перемоги над Німеччиною у травні 1945 року серйозно зіпсували міжнародні події. Річ не в тому, хто приїхав на урочистості в Москві, а хто ні. Мало того, сам по собі приїзд ще нічого не означав. Дехто з гостей російської столиці волів ухилитися від присутності на військовому параді, але вшанував своєю присутністю пам’ятник невідомому солдатові.
Спочатку неприємний сюрприз піднесли англійські виборці, потім польські. Від останніх нічого особливо доброго й не очікували в Москві, але дійсність із першим місцем націонал-консерватора Анджея Дуди виявилася ще гіршою.
І, нарешті, бундесканцлерін Ангела Меркель приїхала до російської столиці з благородною місією — вшанувати пам’ять загиблих у Другій світовій війні. Очікувалося хоч якесь пом’якшення якщо не політики, то риторики. Виявилося, що й цього не сталося. Щобільше, абсолютно несподівано Берлін слідом за Лондоном заговорив мовою твердою і жорсткою. Схоже, що декого в Кремлі та його околицях охопила серйозна паніка. Настільки, що виникли труднощі перекладу промов пані канцлер російською мовою.
Це настільки важливо, що має сенс порівняти тексти. На офіційному кремлівському сайті фраза Меркель виглядає так: «Анексією Криму, яка була здійснена в порушення міжнародного права, військовими діями в Україні цій співпраці (Росії та Німеччини — Авт.) було завдано тяжкої шкоди, оскільки ми вбачаємо в цьому загрозу європейському мирному устрою».
Насправді пані канцлер сказала, що «Через злочинну й таку, що суперечить міжнародному праву, анексію Криму та бойові дії у Східній Україні наша співпраця значно скоротилася, оскільки в цих діях ми вбачаємо підривання основ загальноєвропейського світоустрою». Звернемо увагу, що виділене нами слово «злочинної» щодо анексії Криму з кремлівського варіанта дивним чином зникло.
Щоб не було жодних непорозумінь, наведемо німецький — Durch die verbrecherische und v?lkerrechtswidrige Annexion der Krim та англійський — This cooperation has, however, been seriously compromised by the criminal and unlawful annexation of Crimea and the military hostilities in eastern Ukraine варіанти випали з російського тексту висловлювань, пов’язаних з анексією Криму. Німецький та англійський варіанти було взято з офіційного сайта відомства федерального канцлера.
Подібні так звані труднощі перекладу абсолютно не випадкові. Якраз навпаки, було б дивно очікувати, що в Кремлі не спробують хоча б для власних громадян згладити різку й негативну реакцію Німеччини на розвиток подій навколо України.
Слід урахувати, що вже скоро, в червні, Євросоюз буде розглядати проблему санкцій щодо Росії. У Москві всерйоз сподівалися, що за допомогою начебто дружніх держав з’явиться можливість якщо не скасувати санкції, то певною мірою їх пом’якшити. Тепер зрозуміло, що Німеччина буде проти такого повороту. У світлі резолюції європарламенту російській дипломатії більше потрібно піклуватися про те, щоб не відбулося посилення режиму санкцій.
Другою метою вкрай різкої заяви Меркель є запобігання ескалації конфлікту на Донбасі. Судячи з усього, в головних європейських столицях і Вашингтоні всерйоз розглядають можливість нового вторгнення регулярних російських військ на територію України. Таким чином, Путіна попереджають, щоб навіть не думав розширювати агресію. Інакше наслідки будуть дуже серйозні. Адже не випадково Меркель згадала й про те, що сепаратисти багаторазово порушують режим припинення вогню. Хоча прямо про це не було сказано, але в перекладі з дипломатичної на звичайну мову з такого твердження випливало, що відповідальність за поведінку бойовиків Захід покладає на Росію. Можна припустити, що аналогічну мету переслідував і візит державного секретаря США Джона Керрі до Сочі до Путіна й Лаврова. Їм взагалі домовлятися нема про що, але у Вашингтоні вважають, що зайве попередження не робити дурниць не завадить. Як і щодо чергового референдуму про приєднання частини Донбасу до Росії.
Невтішні результати зустрічі із федеральним канцлером Путін спробував розчинити в історичних екскурсах. Нічого немає більш надійного для такого повороту, ніж повернення до радянських догматів щодо пакту Молотова-Ріббентропа.
Відповідаючи на таке запитання, Путін вчергове повторив, що «І коли Радянський Союз зрозумів, що його залишають сам на сам із гітлерівською Німеччиною, він зробив кроки, спрямовані на те, щоб не допустити прямого зіткнення, й було підписано цей пакт Молотова-Ріббентропа . У цьому сенсі я поділяю думку нашого Міністра культури про те, що сенс для забезпечення безпеки Радянського Союзу в цьому пакті був. Це перше.
Тепер друге. Я нагадаю, що після підписання відповідної Мюнхенської угоди сама Польща вдалася до дій, спрямованих на те, щоб анексувати частину чеської території. І вийшло так, що після пакту Молотова-Ріббентропа і поділу Польщі вона сама виявилася жертвою тієї політики, яку й намагалася вести в Європі».
Спочатку радянська, а тепер і російська пропаганда, намагаючись виправдати злочини Сталіна й серед них згаданий пакт, апріорі припускає, що ніхто не пам’ятає політичну географію Європи серпня 1939 року. Як могло статися пряме військове зіткнення Німеччини та СРСР, якщо вони не мали спільного кордону. Саме після поділу Польщі за пактом така небезпека з’явилася і її було реалізовано 22 червня 1941. Без підписання пакту й секретного протоколу до нього Гітлер ніколи б не напав на Польщу. Він так поспішав, що не просто направив свого міністра закордонних справ до Москви, але й погодився на всі радянські умови, окремі з яких були для Берліна не дуже вигідними й просто несподіваними.
Як мантру, в Москві знову повторюють, що пакт дозволив СРСР підготуватися до війни. Нівроку підготовка, в результаті якої за чотири місяці війни ворог опинився під Москвою, а наступного року на Волзі й у передгір’ях Кавказу.
Повторення того, що Польща, скориставшись мюнхенською угодою, відірвала від Чехословаччини частину її території, анітрохи не означає легітимності дій СРСР та Німеччини з розділу Європи. Польща давно вибачилася за свої дії і повністю врегулювала свої територіальні проблеми із Чехією та Словаччиною. До речі, ні в Празі, ні в Братиславі ніхто не піднімає питання про територіальну приналежність Тешина, населеного переважно поляками.
І ще одне. Цікавою є система забезпечення безпеки СРСР, яка полягає в постійній територіальної експансії. Не встигли висохнути чорнила під пактом, як Радянський Союз напав на Фінляндію і захопив частину її території. Потім було приєднання країн Балтії, Бессарабії тощо. Територія країни збільшилася, населення додалося, а з безпекою стало набагато гірше. Принаймні, відсунута межа анітрохи не допомогла Мінську, який було захоплено на п’ятий-шостий день війни. Як була столиця Білорусі на самому кордоні, що відсунули її до Бреста й Гродно, нічого не допомогло. Підготував Сталін СРСР до війни так, що самі німці були вражені таким темпом свого наступу.
Вся країна співала пісню братів Покрасс на вірші Лебедєва-Кумача:
«Если завтра война,
Если завтра в поход ,—
Будь сегодня к походу готов!».
Виявилося, що ніхто ні до якого походу по-справжньому не готовий. І наочно це проявилося у війні з Фінляндією на Карельському перешийку.
Безглуздо ставити питання, чому Сталін так вчинив. Для нас набагато важливіше зрозуміти, чому Путін та його наближені продовжують повторювати давно спростовані догми радянської пропаганди. І відповідь напрошується сама собою. Для виправдання своєї загарбницької політики в сьогоденні. Для чого й залучається сталінський варіант радянського та російського минулого.
Ще не дуже давно, виступаючи в Польщі 1 вересня 2009 року, президент Росії заявив, що «Важливо зрозуміти, що будь-яка співпраця з екстремістами, а стосовно Другої світової війни — з нацистами та їхніми поплічниками, чим би це співробітництво не мотивувалося, веде до трагедії . По суті, це й не співпраця зовсім, а змова з метою вирішити свої проблеми за рахунок інших. Це означає, що треба визнати, що всі здійснювані з 1934 року до 1939 року спроби втихомирити нацистів, укладаючи з ними різноманітні угоди й пакти, були з морального погляду — неприйнятні, а з практичного, політичного погляду — безглуздими, шкідливими й небезпечними».
Напевно, тоді він ще не планував анексію Криму і війну з Україною. Часи змінилися, і ставлення до пакту стало іншим.
Розплачуватися за все це доводиться сусідам Росії. Настане час і рахунок за все буде пред’явлено і їй. Як Німеччині та Японії в травні і вересні 1945 року. І це неминуче.
