Париж не вартий візиту
Володимир Путін змушений був визнати, що санкції завдають шкоди російській економіці. Піклуючись про європейців, він одразу ж поспішив уточнити, що і вони при цьому втрачають. Теоретично і навіть практично це так. Будь-які обмеження в торгівлі не сприяють економічному підйому. Питання тільки в тому, хто втрачає більше.
Європейці втратили ринок,зокрема, продуктів і виробів промисловості. Однак звуження російського ринку почалося задовго до введення санкцій. Останні тільки прискорили цей процес. Так чи інакше, але поступово європейська економіка знайшла інші ринки, оскільки попит на високоякісні товари був і буде завжди. Щось Європа втратила, але вже в своїй більшості компенсувала.
Є інші втрати нематеріальної властивості. Передовсім серйозно зіпсована репутація російських партнерів через їхню непередбачуваність. Не важливо, що винна політика і геополітичні марення мешканця Кремля. Факт залишається фактом - з непередбачуваним партнером небезпечно мати справу. Як каже американське прислів'я, хороша репутація - найкращий кредит. Немає репутації - немає і кредиту. Скільки часу доведеться відновлювати втрачену довіру, залишається тільки гадати. У будь-якому випадку швидко не вийде.
Росія втратила не тільки можливість отримувати необхідні фінансові ресурси, але також нові технології, яких вона гостро потребує, і ще багато чого іншого. Сподівання, що Китай замінить Європу і Японію, були занадто наївними і, як тепер зрозуміло, грали роль пропагандистського затуманення мізків. Спочатку захоплювалися так званим імпортозаміщенням, а тепер крізь зуби визнають його повний провал.
Після деякого потепління відносин із США щодо Сирії та навіть якихось домовленостей у Європі все більше почали говорити про можливість пом'якшення наприкінці року режиму санкцій, щоб таким чином мотивувати Москву для подальших кроків щодо зниження напруженості. У Першопрестольній зраділи і рахували, що справу зроблено незалежно від результатів американських виборів.
І раптом Москва робить поворот в оверштаг. Домовленість із Вашингтоном зірвано, сирійська армія штурмує Алеппо, а з повітря російські літаки бомблять житлові квартали, як робили це в Грозному. Втрати серед цивільного населення відкидаються попри те, що про них всьому світу відомо. Втім, подібне відбувається на Донбасі. Всі знають, що там є регулярні російські війська, а Кремль стверджує, як мантру, про їх відсутність.
Очевидно, можливість військової перемоги настільки запаморочила голову московським яструбам, що там вирішили проігнорувати можливу негативну реакцію Заходу. Адже Путін та його оточення вважають нинішніх західних лідерів слабаками і нездатними на адекватні відповіді.
Тут неприємним сюрпризом для Москви стала кардинальна зміна позиції Парижа. Спочатку французький міністр закордонних справ Жан-Марк Ейро після свого візиту в Москву в інтерв'ю радіостанції FranceInter сказав щодо Алеппо, що «Франція повинна звернутися до прокурора Міжнародного суду, щоб з'ясувати, як може бути розпочато розслідування», і що він«говорив про це в Москві ». Неважко припустити ступінь роздратування в Кремлі. Воно ще більше посилилося після висловлювань президента Франсуа Олланда, який сумнівався в необхідності зустрічатися з Путіним у зв'язку з останніми подіями в Сирії.
Якийсь час залишалася можливість зустрічі в Берліні в «нормандському форматі», але тепер очевидно, що і вона найближчим часом не відбудеться. Власне, вся поведінка Путіна наочно показує, що він не має наміру розмовляти продуктивно і наполягає виключно на прийнятті російської позиції як щодо Сирії, так і щодо України.
Тож не дивно, що позиція Заходу також посилюється. Із закликом ввести проти Росії нові санкції виступив голова комітету з міжнародних справ Європарламенту ЕльмарБрок. При цьому чинні санкції він запропонував продовжити не на півроку, а відразу на рік. З деяким запізненням французького президента підтримали в Берліні. Міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон, якийвважався проросійським, також займає все більш міцні позиції. Аналогічні процеси відбуваються і в інших країнах Європи. Тепер ніхто не говорить про скасування або пом'якшення санкцій. Розмови йдуть про те, які нові вести.
У Москві на цьому тлі зайнялися черговим блефом. Йдеться про можливе отримання російських військових баз за кордоном. Заступник міністра оборони Росії Микола Панков сказав депутатам Державної думи, що вони «цією роботою займаються». Як стало відомо, Москва вже зондувала можливість створення баз в Анголі, Аргентині, В'єтнамі, Венесуелі, Єгипті, на Кубі, в Нікарагуа, Сінгапурі та на Сейшельських островах.
Взагалі список країн, якщо він дійсний, нічого, крім посмішки, викликати не може. Про які бази, наприклад в Аргентині, взагалі може йтися, якщо президент країни взяв твердий курс на поліпшення відносин із США і взагалі проводить правий курс. Колишня радянська база у в'єтнамській Камрані може використовуватися будь-якими країнами. Туди регулярно заходять американські військові кораблі, і це курс Ханоя як неприєднаної держави. До того ж така російська база викличе негативну реакцію Пекіна, який розглядає Південно-Китайське море як своє. І російський флот йому там абсолютно непотрібен.
Гавана тільки-тільки почала покращувати відносини з Вашингтоном і розташовувати російську базу їй недоречно. Що стосується Сінгапуру, то це схоже на не надто смішний анекдот.
Що реальніше, так це повернення до Єгипту на базу в Сіді-Баррані. Навіщо потрібна там база, якщо така влаштовується в сирійському Тартусі, не дуже зрозуміло. За однієї умови - якщо Москва вирішила вторгнутися до Лівії. Сіді-Барраніміститься за 87 км від лівійського кордону.
Військові бази за кордоном та й на значній відстані від своєї території - штука вельми дорога. США на 650 баз по всьому світу витрачають $170 млрд, що приблизно складає 28% їхнього військового бюджету. Російський бюджет Міністерства оборони приблизно в 10 разів менше, але є 3 трлн руб. за секретними статтями. Тож на одну-дві бази кошти знайти можна. Поки ж дуже хочеться, але не все виходить.
Своєю політикою в Сирії Путін дещо полегшив завдання української дипломатії щодо збереження санкцій. Проте радіти ще рано. Слід очікувати чергового посилення обстрілів на Донбасі. Так Путін компенсуватиме свої візити в Париж і Берлін, що невідбулися.
