Підвищення ставок у політичній грі
Путін вирішив показати силу й відповісти злісному Заходу з приводу санкцій. Велика Росія, яка піднялася з колін і почала збирати довколишні землі, жодних санкцій та економіко-фінансових ударів не боїться. Мало того, чим більше ви на Заході запроваджуватиме обмежень, тим болючіше буде вам самим. А російський народ складнощами й випробуваннями не залякати. Можемо й поголодувати, якщо вже справа піде на принцип.
Народ російський заради величі власної країни, Третього Риму, готовий залишитися без пенсійних накопичень. Заради того, що «крымнаш» нічого не не шкода. «Была бы страна родная. И нету других забот». Ці слова з відомої у минулому патріотичної пісні зараз починає експлуатувати кремлівська пропаганда.
Мораторій на формування накопичувальної частини пенсій, який було продовжено на 2015 рік, далеко не чисто фінансовий захід, пов’язаний з банальним браком коштів у державному бюджеті. Відзначимо, що мораторій було запроваджено восени 2013 року, коли питання Криму в суспільній свідомості й навіть у пропагандистському сенсі не було.
Здавалося б, якщо з бюджетом вже у вересні минулого року намітилася напруженість, то чи варто було кидатися в зовнішньополітичні авантюри, анексувати чужу територію й починати агресію проти України. Не дуже складно здогадатися, що на все це будуть потрібні кошти й ресурси, а їх і без того не вистачає. Зараз якось не згадують про травневі укази президента Путіна щодо рішення назрілих соціальних проблем. Уряду неодноразово нарікали на їх невиконання. Тепер про це навіть говорити смішно.
Річ навіть не в тому, що в черговий раз російська влада обдурила своїх громадян. Наступного дня після ухвалення кабінетом рішення про продовження мораторію заступник міністра економічного розвитку Сергій Бєляков написав у Facebook, що йому соромно за це рішення. Він упевнений, що воно є шкідливим для економіки й означає, по суті, відмову від використання цих грошей в економіці в принципі, а не лише 2015 року. «Я прошу в усіх вибачення за дурниці, які ми робимо, і за те, що ми не цінуємо своє слово». Чиновник такого рівня за визначенням не може бути в політичному й адміністративному сенсі наївним. Можна подумати, що російська влада вперше обманює своїх громадян. Знайшов, чим Кремль має дорожити. Проблема зовсім в іншому. І, ймовірно, заступник міністра як досвідчений фінансист й економіст це зрозумів.
Характерно, що «Центральный банк России», Міністерство фінансів й Міністерство економічного розвитку були проти продовження мораторію. За словами джерела ІТАР-ТАРС у Міністерстві фінансів, скасування накопичувальної частини Пенсійного фонду призведе до подорожчання кредитних ресурсів для економіки в середньому на 2-3% і до зникнення інвестиційного ресурсу довше, ніж на 1,5-2 роки. Це коштуватиме російській економіці 1% зростання ВВП.
Неназваний ІТАР-ТАРС представник «Банка России» заявив, що продовження пенсійного мораторію «просто знищує» довіру громадян та учасників фінансового ринку до запевнень уряду й ставить під питання розвиток низки сегментів російського фінансового ринку. Відсутність пенсійних накопичень на облігаційному ринку 2015 року неминуче призведе до зростання ставок в економіці, зокрема за банківськими кредитами. Експерти підкреслюють, що скорочення внутрішньої ресурсної бази для довгострокових інвестицій матиме особливо негативний вплив на розвиток економіки в умовах різкого погіршення умов для фінансових запозичень за кордоном.
Проте уряд Росії й глава держави на такі проблеми уваги не звертають. Мабуть у Кремлі й довкола нього стратегічні питання розвитку економіки розглядають як не дуже важливі й зосереджені на ситуативній реакції на драматичні й малопередбачувані події, що відбуваються, в політиці та економіці. Проблеми довіри й пов’язані з ними репутаційні ризики, що мають наслідки, які легко прорахувати, зараз російську владу не дуже цікавлять.
І це зрозуміло. Захід запроваджує санкції, грошей там практично не знайдеш. Туристична галузь перша пішла на дно, при цьому її рятувати ніхто й не збирається. На черзі зменшення постачань важливої продукції. Москва вирішила «вдарити» по, як їй здається, слабкому місцю Європи й певною мірою США.
Запроваджується заборона на постачання до Росії яловичини, свинини й птиці різних видів, риби та морепродуктів, молока та молочних продуктів, включаючи різноманітні сири, овочі, фрукти, горіхи, ковбасні вироби тощо. У вартісному обігу роздрібної торгівлі продовольством в Росії на частку імпорту припадає близько 25-30%. Але це в середньому. За окремими категоріями товарів забезпечення продовольчого ринку Росії істотно коливається.
За тваринними жирами забезпечення з внутрішніх джерел складає 65,4%, за свининою — 63,2%, за молоком та сухими вершками — 58,5%, за сирами — 53,2%. Найгірші справи з продуктами з яловичини, за нею рівень самозабезпечення не досягає й 40%. Украй неблагополучна ситуація з фруктами, особливо поза сезоном. На частку імпорту припадає близько 40% витрат населення на продукти харчування.
Радіють російському ембарго в Білорусі й Казахстані. Там сподіваються заповнити дефіцит своїми товарами. Цілком можливо, що так і станеться, проте можливостей союзників явно недостатньо. Дефіцит все-таки залишиться. Голоду не буде, полиці російських магазинів не спорожніють, але товарів на них за номенклатурою стане значно менше. Як наслідок — зростання цін. Вони на свинину вже збільшилися на 20%, за нею на 10-15% подорожчали й інші м’ясні продукти, зокрема, хто б міг подумати, російського виробництва.
Прокремлівські експерти в один голос запевняють, що ембарго є стимулом для російських виробників. Проте обнадійливі перспективи дещо тьмянішають при зіставленні з дійсністю.
Власних накопичених коштів у сільгоспвиробників немає. В умовах бюджетної напруженості, що різко збільшилася, знижуються ресурси фінансової держпідтримки. «РоссельхозБанк» як основний інструмент цієї підтримки опинився під західними санкціями. Загалом по всій економіці неминучим є погіршення умов для кредитування. Крім того, імпортозаміщення потребуватиме часу. Можуть виникнути проблеми з постачаннями до Росії передових технологій для виробництва сільгоспкультур, насіння, ембріонів тощо.
Путін вирішив підвищити ставки й перейшов до політичного блефу. Навіть до шантажу. Ви запроваджуєте санкції, тож жодних стримуючих елементів немає. Руки розв’язані, й на черзі введення миротворців до України без мандата Ради Безпеки та згоди Києва. Як мовиться, мокрому дощ не страшний. Саме для цього концентруються війська на українському кордоні. ІТАР-ТАРС повідомив, що міністр оборони Сергій Шойгу попередив командування 15-ї окремої мотострілкової бригади миротворчих сил у Самарській області про можливість їх несподіваного використання.
Зважиться Путін на вторгнення чи ні? Гарантувати як один варіант, так й інший неможливо. Коли в політиці логіка і тверезий розрахунок замінюються на рефлекторні дії під впливом емоцій, то вона переходить у дещо іншу площину.
Проте є певні підстави вважати, що вторгнення не буде. Не випадково дедалі більше з’являється в російській пресі матеріалів з легкою критикою курсу на ізоляцію країни, що проводиться нині. І це виходить не лише від фінансових та економічних експертів, а також з бізнес-середовища. Причому від ділових людей, з якими тією чи іншою мірою Кремль має рахуватися.
Вторгнення до України негайно призведе до запровадження масштабних санкцій, аж до відключення від світової фінансової системи. І тут розраховувати на допомогу Китаю не доводиться. Приклад Ірану свідчить, що Пекін формально до санкцій не приєднується, але фактично велику їхню частину виконує. Принаймні, щоб самому не потрапити під їхню дію.
Швидше за все, Путін вирішуватиме внутрішні питання. Країна потрапляє до широкої міжнародної ізоляції. Тому легше пояснювати ускладнення умов життя підступами Заходу. Грошей немає на найнеобхідніше. Це тому що вони йдуть на озброєння армії, потрібно захищати країну. Путіну здається, що в умовах обложеної фортеці йому легко буде керувати. Як північнокорейському лідерові.
Невже Росії він готує подібну долю?
